Світ змінився на краще.

 Раніше світом керували розумні. Це було жорстоко.
Розумні примушували тупих вчитися. Тупим було тяжко.
Тепер світом керують тупі.
Це чесно, тому що тупих набагато більше.
Тепер розумні вчаться говорити так, щоб тупим було зрозуміло.
Якщо тупий щось не зрозумів, це проблема розумного.
Раніше страждали тупі.
Тепер страждають розумні.
Страждань поменшало, бо розумних все менше і менше.
Світ змінився на краще.

Михайло Жванецький.

Насправді людей дуже мало...

 Життя є таким, яким його зробили люди. Таке життя знищує порядних людей. Виживають, залишаються не зовсім порядні та зрадивші себе. Ніхто нас під карою смерті не заставляє красти, гвалтувати, вбивати. А від зради, чужоложства, мужоложства люди одержують задоволення. Щоб від цього всього не відмовлятися вигадують поважні причини (хвороби). Ліки ефективні створюють, щоб лікуватись від "хвороб", які є звичайними збоченнями.

Люди - бруд від якого часом годі відмитися. Задумайтеся чи варто ритись, берегти, сумувати, мати справу, на скільки варто занурюватися в бруд.

Квітки, пташок, пиво, ковбасу, сало любіть. Жінок кохайте. Поважайте себе. Не деградуйте до стану двоногої, вертикально стоячої біомаси . Чи будете ви поважати, чи не будете поважати двоногу, вертикально стоячу біомасу вона не стане людьми...

Як казав кардинал емерит Любомир Гузар - насправді людей дуже мало...

Одноклітинним організмам біомаси, котрі живуть самі для себе, немає різниці поважаєте ви їх, чи ні.

Незатишно в зимі...

 Незатишно в зимі і горобцю, й синиці,

Незатишно в зимі безкрилому мені.

Замерз горбатий звук, як старець, на дзвінниці,

Пославши позивні у далі крижані.

Порожні небеса ганяють хмари сині.

Розтерзана земля сивіє у снігах,

І тільки кров горить на вихудлій калині,

Мов тихий клич життя у мерхлих берегах.

Леонід Горлач.

Рідна мова.

 Мово рiдна, слово рiдне,

Хто вас забуває,

Той у грудях не серденько,

Тілько камiнь має.

Як ту мову мож забути?

Котрою учила

Нас всіх ненька говорити,

Ненька наша мила?

Як ту мову мож забути,

Таж звуками тими

Ми до Бога мольби слали

Ще дітьми малими;

У тій мові ми співали,

В ній казки казали,

У тій мові нам минувшість

Нашу відкривали.

Мово рідна, слово рідне,

Хто ся вас стидає,

Хто горнеться до чужого,

Того Бог карає;

Свої його цураються,

В хату не пускають,

А чужії, як заразу,

Чуму, обминають.

Ой тому плекайте, діти,

Рідну руську мову,

Вчіться складно говорити

Своїм рідним словом! –

Мово рідна, слово рідне.

Хто вас забуває,

Той у грудях не серденько,

Але камінь має!

Сидір Воробкевич

(1836-1903)

Нас – за 40 мільйонів.

 «Я вважаю, що доля Донбасу – це майбутня доля України, коли будуть одні солов’їні співи. Як же можна миритись з тим особливим «інтернаціоналізмом», який може призвести до згуби цілої духовної одиниці людства? Адже ми не прусси, не полаби, нас – за 40 мільйонів.
Зараз я читаю українську мову в Горлівці, в російській, звичайно, школі. В Горлівці є кілька (2-3) українських шкіл... В Донецьку таких немає, здається. Отож, картина дуже сумна. У нас немає майбутнього. Коріння нації – тільки в селі, а «хуторянським» народом ми довго не проживем, пам’ятаючи про вплив міста, про армію, про всі інші канали русифікації. На Донбасі (та й не тільки!) читати українську мову в російській школі – одне недоумство. Треба мати якісь моральні травми, щоб це робити. Одна усна заява батьків – і діти не будуть вивчати мови народу, який виростив цих батьків. Хіба це не гопашний театр – з горілкою і шароварами? Обов’язково – німецьку, французьку, англійську мови, які завгодно, крім рідної», - Василь Стус (з листа до Андрія Малишка, 1962 рік).

Витоки кольорів українського прапора.

 Витоки кольорів українського прапора знаходиться у Руському королівстві ХІІІ століття. Герби з поєднанням синього і жовтого (золотого) кольорів – лев на синьому тлі – відомі ще з битви під Грюнвальдом 1410 року. У ХІХ столітті, під час Весни народів 1848 року, ці кольори стали національним символом українців Галичини, коли їх ухвалила Головна Руська Рада у Львові.

Шість найтяжчих злочинів проти дітей.

 «Під час повномасштабного вторгнення росія вбила 661 українську дитину, поранила 2203, зруйнувала понад 4500 шкіл і депортувала понад 19 тисяч дітей.
Зухвала і цинічна війна росії: мішень – українські діти. Після кожної атаки рф по мирних містах України ми знову і знову бачимо одне й те саме – вбиті діти, поранені діти, зруйновані долі.
Щодня росія вчиняє всі шість найтяжчих злочинів проти дітей, визначених Резолюцією Ради Безпеки ООН № 1261: убивства, поранення, напади на школи й лікарні, викрадення, депортації, вербування та сексуальне насильство.
Ми зробимо все, аби всіх воєнних злочинців – від виконавців до керівництва рф – було притягнуто до відповідальності. Час не стане на заваді. Ці злочини не мають строку давності», - генеральний прокурор України Руслан Кравченко.