Маємо сусідів
таких, яких маємо... Від нас, від нашого бажання нічого не залежить. Так
склалось, на то впливу не маємо... Дружні відносини між країнами нормальне
явище в цивілізованому світі. Але не варто європейських політиків, не зовсім
європейських, зовсім не європейських вважати такими собі романтиками від
політики. Завжди потрібно мати на увазі,
що так звана міждержавна дружба є досить прагматична... Підпорядкована, та
використовується в інтересах власної держави.
На початку
2017 року очільник польського МЗС Вітольд Ващиковський оприлюднив таємний
документ. Документ датований 4 березня 2008 року і називається "Тези про
політику Польщі щодо Росії і України". Документ написаний і засекречений
департаментом східної політики уряду Дональда Туска. Розсекречений документ був
у жовтні 2015 року. Очікували більше року, слушної нагоди, щоб оприлюднити…
Які ж таємниці
оприлюднені в цьому документі?... Наче нічого таємного. Звичайна політика, буденна
політична проституція, звичайний політичний бруд.
В документі
дуже негативно оцінюють ситуацію в Україні... Постсовєтизм, корупція, наявність
кланів, непрозорість політичного процесу. В Росії всього цього не помічають.
Маргіналізують Україну. Показують Росію як країну, яка не загрожує, а є
резервуаром сировини і хоче співпрацювати. Яка ж в цьому таємниця? Адже відомо,
що політика - це мистецтво відмивати дочиста дуже брудною водою.
Нічого
надзвичайного… Уряд польский, політика пропольска. Політика східного
партнерства перетворилась на політику ще більш східного партнерства. Можливо
рішення помилкове, але…
Найбільшу
"таємницю" цього документа ми довідуємось з коментара пана
Ващиковського: «Ця записка була початком покидання проукраїнської політики на
користь політики проросійської... Саме
тоді почали відходити від політики Ґедройця, хоча сьогодні це закидають нинішньому уряду»...
(Єжи Ґедройць (Jerzy Giedroyć) активний прихильник
польсько-української співпраці, супротивник взаємних територіальних та інших
претензій. Протягом 50 років прагнув до формування добросусідських взаємин
Польщі з її східними сусідами: Литвою, Білоруссю, Україною, у чию перспективу
здобуття державної незалежності він завжди вірив).
Нинішна влада
Польщі знайшла привід виправдати відсутність реакції на розпалювання ненависті
до українців і всього українського... Так ми не забороняємо здичавілим
представникам європейського народу репетувати смерть українцям, Львів місто
польське... Не реагуємо на наругу та руйнування місць пам'яті українського
народу... Не запобігаємо побиттю українців кийками зі цвяхами сторчаком на
грунті національної ненависті... Але які
до нас претензії?... Від політики Гедройця відійшли наші попередники. Ми
дотримуємось курсу принятого нашими попередниками.
Останні роки
оптимісти від політики вважали Польщу дружньою державою, адвокатом України в
ЄС, європейським союзником... Звичайно, тому
з ким збираєшся дружити, не варто безперервно нагадувати про його не
зовсім дружню поведінку в минулому... Але не можна допускати, щоб у так званого
дружбана, склалось враження, що він завжди був правий і ми не знаємо як
називається те, що він чинив в минулому. Не можна допускати, щоб сусупільству
нав'язувалось викривлене бачення історії польського та українського народів…
Народжені в
незалежній Україні вважають, припускають, що термін пацифікація походить від
слова пацики. Сусіди повинні знати, що ми нікого не забули і ніщо не забули. До
громадян безперервно повинна доноситись історична правда. Правда про трагедію
українського народу. Як бачимо нині, замовчування, до добра не доводить... Дружбан
починає втрачати відчуття реальності, через втрату відповідальності за
історичне минуле... Це стосується всіх наших сусідів. Зокрема Польщі. Наша толерантність
сприяла тому, що не відомо на нинішній день Польща ще союзник, чи не зовсім?...
А може і зовсім не союзник. Польща
адвокат, чи прокурор?... Польща просто сусід, чи не доброзичливий сусід?...
Бажання
вважати Польщу доброзичливим сусідом відіграло негативну роль в оцінці суті
бажань пересічного середньостатистичного поляка... Поляки наші сусіди не перший
день, причини втрачати пильність ніколи не було. Відносини з усіма сусідами у
України з давніх-давен ніколи не були безхмарними.
А я що? Я
нічо. Про відносини українського народу з ближніми і дальними сусідами дуже гарно,
доступно, зрозуміло сказав приват-доцент Київського Університету пан Іван
Огієнко: «Шлях нашого народу завше був тернистим шляхом, важкою хрестною путтю,
тим шляхом що вів окривджений народ наш на Голгофу. Це про наш народ співає
пісня:
"Ой горе
тій чайці-небозі,
Що вивела
діток при битій дорозі"...
Недоля рано
спіткала народ український. Як раз тоді, коли заклалась була велика держава,
коли сподіватись було кращого життя, татари вкрили наш край і підрізали крила
народу-орлу. І ця татарська неволя навіки важким тягарем лягла нашому народові,
навіки наклала йому болюче тавро...
А там за
татарами пішла Литва, а за Литвою Польща, а за Польщею Москва – так Україна
спадала з обіймів в обійми, йшла без спочинку, йшла без змоги спинитись і утворити
собі по сердцю вільне життя...
Земля, що її з
давніх-давен запосів український народ, була надзвичайно родючою, була землею
надзвичайно багатою, і вона стала народові нашому на щастя й на нещастя, - вона
завше муляла очі ворогам нашим і вабила їх до себе»...
