субота, 19 травня 2018 р.

Декілька афоризмів від І. Франка.


- Любов не обов’язкова, та почуття обов’язку обов’язкове.
- Сліпа любов, як і сліпа віра, родить фанатизм і нетолеранцію.
- Хто твердить: люблю свій народ, а не сповнює своїх обов’язків зглядом того народу – брехню твердить.
- Справедлива увага – се хірургічна операція: болить і помагає; несправедлива увага – се сліпий вистріл: не болить того на кого був вимірений, а тільки робить стрільцеві сором.
- Посол Вєльовєйський прилюдно заявляє, що любить русинів. Ну, кого такі пани люблять, того я з спокійним сумлінням можу не любити.
- Перейдімо насамперед «собачу» азбуку, а там чень дійдемо й до ідеальної премудрості.
- «Якщо я зле сказав, доведи, що воно погано. А якщо добре, то за віщо б’єш мене?» (Євангеліє Йоанново, 18, 23; сучасний переклад: "Якщо я сказав щось не так, то скажи, що не так, - якщо ж я правий, то навіщо ти б’єш мене?»).
- «Уж если он и останется собакой, так пусть же не от меня об этом узнают, пусть не я выдам его!» (Н. В. Гоголь, «Мёртвые души»).
- Від народного обов'язку сам Бог не може звільнити; нахваляється звільнити від нього сатана.

Кому потрібні ці афоризми сьогодні?... Навіщо вони можуть придатися «братам патріотам»? «Брати патріоти» сьогодні так «глибоко» не живуть. Розвинені лише хапальні інстинкти… Такі собі селекційні хапуги.
У 2017 році сто сімдесят п’ять депутатів ВРУ отримали компенсацію від держави на оплату житла, або винайм готельного номеру. З них, дев’яносто два народних обранці в електронних деклараціях за 2017 рік показали, що мають у власності грошові активи на суму понад 1 млн. гривень. Суми грошових активів народні обранці задекларували різні. Хтось з «слуг народу» задекларував 170 млн. гривень. Хтось 25 млн. гривень. Але у всіх беззаперечно більше 1 млн. гривень.
Правом на отримання компенсації з державного бюджету скористалися депутати мільйонери таких політичних сил:
БПП – 29 народних обранців мільйонерів;
«Народний фронт» - 17 народних обранців мільйонерів;
Позафракційні народні обранці мільйонери – 15 осіб;
група «Відродження» - 8 народних обранців мільйонерів;
«Опозиційний блок» - 7 народних обранців мільйонерів;
«Самопоміч» - 5 народних обранців мільйонерів;
«Воля народу» - 4 народних обранців мільйонерів;
«Радикальна партія Олега Ляшка» - 4 народних обранців мільйонерів;
«Батьківщина» - 3 народних обранців мільйонерів;
Загальна сума компенсації для 175 народних обранців склала 32 млн. гривень.
Закон дозволяє компенсувати кошти на оренду житла або винайм готельного номеру для депутатів, які - не забезпечені житлом у Києві та місце їх проживання знаходиться на відстані понад 30 кілометрів від столиці.
Станом на березень 2018 року житлову компенсацію продовжували одержувати 173 народних обранці…
В бюджеті на 2018 рік передбачене збільшення статутного капіталу  «Державного фонду сприяння молодіжному будівництву» на 30 млн. гривень. Ці 30 млн. гривень мають використати на реалізацію Державної програми забезпечення молоді житлом.
Компенсація з державного бюджету для 175 народних обранців, котрим далеко до межі зубожіння, склала 32 млн. гривень. На забезпечення мільйонів молодих українців житлом в державному бюджеті на 2018 рік передбачено 30 млн. гривень…
На часткову компенсацію  відсоткової ставки кредитів комерційних банків молодим сім’ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) та придбання житла видатки зменшені на 11 млн. гривень – до 35,4 млн. гривень.
Українці на межі зубожіння… Для багатьох «економічно обґрунтовані тарифи» на комунальні послуги виявились не підйомними. Приблизно 60 відсотків платників комунальних послуг одержують субсидії. У 2017 році субсидії одержували 8,8 млн. домогосподарств. А в державному бюджеті 2018 року стрімке збільшення витрат на утримання органів влади…
В порівнянні з 2017 роком фінансування збільшилося: ВРУ на 40% (1,724 млрд. гривень), Адміністрації Президента на 30% (1,06 млрд. гривень), Кабміну в 2,3 рази.
Кабмін одержав 3,39 млрд. гривень, з яких 1,63 млрд. гривень має використати на «підтримку реалізації комплексної реформи державного управління»… На підтримку чогось невидимого, не матеріального… Чим би не закінчилась підтримка тої комплексної реформи, а підтримка була в 54 рази більша за фінансування Державної програми забезпечення молоді житлом…
Можливо фінансування органів влади таки має збільшуватися… Адже щодня засідання, наради… Планові, позапланові, традиційні, не традиційні, чергові, позачергові. То ж потрібно підготуватися… Газ подорожчав. Гаряча вода дорога... На ту армію службовців треба океан гарячої води, щоб підмились перед, після… Гігієною нехтувати не можна. Гарант сказав – прощай немита Росія. Гарант сказав, гарант зробив…
А я що? Я нічо. У Польщі оголосили про скорочення зарплат депутатів на 20 відсотків.
Грошові премії, які отримали прем’єр-міністр, міністри, держсекретарі, мають передати до середини травня благодійній організації KARITAS. Розмір премій був приблизно 65-82 тис. злотих (450-600 тис. гривень).
Голова правлячої партії «Право і Справедливість» заявив: «Ті, що не підтримають рішення про зниження зарплати політикам, втратять шанс на місце у виборчому списку і шанс для подальшої участі в політиці».
Коли українські політики зрозуміють, що потрібно жити скромніше?... Хтось живе нестерпно скромно, а хтось…
Не важко говорити проти влади, важко говорити до влади.

понеділок, 7 травня 2018 р.

Сідоглавому.


Ти брате, любиш Русь,
Я ж не люблю, сарака!
Ти, брате, патріот,
А я собі собака.

Ти, брате, любиш Русь,
Як хліб і кусень сала,-
Я ж гавкаю раз в раз,
Щоби вона не спала.

Ти брате, любиш Русь,
Як любиш добре пиво,-
Я ж не люблю, як жнець
Не любить спеки в жниво.

Ти брате, любиш Русь,
За те, що гарно вбрана,-
Я ж не люблю, як раб
Не любить свого пана.

Бо твій патріотизм –
Празнична одежина,
А мій – то труд важкий,
Гарячка невдержима.

Ти любиш в ній князів,
Гетьмання, панування,-
Мене ж болить її
Відвічнеє страждання.

Ти любиш Русь, за те
Тобі і честь, і шана,
У мене ж тая Русь –
Кривава в серці рана.

Ти брате, любиш Русь,
Як дім, воли, корови,-
Я ж не люблю її
З надмірної любови.

Іван Франко.
Вперше надруковано у книзі: «Мій Ізмарагд. Поезії Івана Франка», Львів, 1898 р., без назви. Автограф без заголовка, датований: «14/Х [18]97».

Вірш адресований одному з так званих патріотів, лідерові «народовців»… Одному з організаторів антинародної реакційної угоди буржуазної інтелігенції з австрійським урядом і польською шляхтою. Пан «патріот» закидав І. Франкові відсутність патріотизму. Вважав, що І. Франкові не варто провадити громадську і політичну діяльність.
Нині «брати патріоти» хлібом з куснем сала, добрим пивом, волами та коровами, домами-палацами не обмежуються. Того добра у них з надлишком. Подавай їм панування, гетьманування…
Влада наповнена особами, котрим вдалося великими неправдами уникнути відповідальності за скоєне в минулому... Уникнути жодної відповідальності за скоєне. Влада для них є засобом уникнення відповідальності в майбутньому.
Влада імітує реформи, що дозволяє олігархам грабувати бюджет, корупціонерам уникати покарання. За даними останнього дослідження Transparency International, у рейтингу корупції Україна посідає 130-те місце серед  180-ти країн, що ввійшли в дослідження. І нерозумно тішити себе тим, що в когось справи з корупцією ще гірші… Перед нами сто двадцять дев’ять країн, а позаду тільки п’ятдесят.
Влада наповнена непристойно багатими особами. Не варто шукати патріотів серед непристойно багатих... Вони тому й непристойно багаті, бо у них немає нічого святого.
Все підпорядковано отриманню вигоди. Бути патріотом не завжди вигідно... Раз на раз не приходиться. Непристойно багаті не терплять збитків, втрат… У них єдина мета. Зберегти статки в майбутньому. Що б не сталося, хто б не прийшов до влади, все повинно бути збережене. Необачність «папєрєдніків» слугує їм за наглядний приклад…
Не варто сприймати серйозно базікання «братів патріотів» про те, що вони не люблять гроші… Навіть якщо гроші їм огидні, то вони не збираються позбуватися тої гидоти, чи ділитися тою гидотою з кимось. Перепрошую, звичайний обдув народонасєлєнія.
Нинішні «брати патріоти» не укладають ганебних угод з владою… Жодних організаторів, жодних офіційних текстів, жодних підписів... Вони нині влада. Укладаються не менш ганебні договорняки, про які мало кому відомо. Можливо відомо тільки сторонам, що укладають договорняк нині… Але згодом все може змінитися. Договорняк може стати не чинним… Такий приклад вже існує на нинішній день.
А я що? Я нічо. Неправедні вчинки не ведуть до праведного життя… Не праведне життя не передбачає праведних вчинків…
Книгу Онищенка «Петро П’ятий» не читав. Не маю грошей на придбання «високо етичного» твору про поливання брудом бруду брудом… Якось так. Брати кредит не збираюся. Для мене калабаня з назвою «політика та політики-політикани» далека. Швидше за все, у мене хибне бачення та розуміння норм поведінки в цій калабані. Бруд та й годі. Але цю книгу прочитав і прокоментував пан, котрий провів багато років в українській калабані… Перепрошую політиці.
Пан зауважив, що якщо прочитати книгу «Петро П’ятий», то стає зрозуміло, що майже всі депутати та лідери фракцій задіяні у корупційних схемах.
«Я допускав, що весь склад парламенту, за винятком невеликої групи осіб, може бути корумпованим, але я не знав про такі масштаби…
…Це дуже глибока та важка хвороба, яку ми не зможемо вилікувати виборами. Це означає, що в такому вигляді ні парламент, ні інститут президента, уряду та прем’єра існувати не може».
Населення думало, що справи йдуть все гірше, бо влада подурнішала на очах… Навіть жартували:
- Якщо квартплата більша ніж пенсії та заробітна плата, то може влада наша дурнувата. Виявляється все на багато гірше. В такому вигляді влада існувати не може – це крах політичної системи в нашій державі. Цікаво, яку наступну модель політичної системи оберуть «брати патріоти», щоб довести, що вона не життєздатна в українських реаліях?...
Може й не крах… Бо «брати патріоти» один за одним повторюють наче заклинання: «Перевиборів не буде, перевиборів не буде, перевиборів не буде»…
Нічого не сталося. Ніхто нічого змінювати не збирається. Ніхто не лепече, про те, що подасть позов до суду на автора за наклеп, недостовірну інформацію, чи щось там про репутацію якусь… Поки що?…

субота, 5 травня 2018 р.

Моральне здичавіння і озлобленість на цілий світ гарантують успішне придбання християнської церкви...


«…Такою ж була освіта на Москві і в пізніші часи. Як і раніше, довго сперечались тут, як треба співати, чи: «Господи, помилуй» чи «О Господи, помилуй», чи двічі співати алилуія чи тричі, чи з процесією йти ліворуч з церкви чи вправо («по-солонь», по сонцю), чи писати Ісус чи Іісус і т.п. Навіть в ХVІІ віці Москва животіє в темноті і на науку там дивились, як на «порождение исконнаго врага человеческаго рода - диавола».
Західної науки й культури боялись і тікали її. Склалось навіть прислів’я: «Кто по латыни научился, тот с праваго пути совратился»…
…Про життя московське академік А. Пипін каже, що там були «церковный фанатизм, вражда к науке, упрямый застой, нравственное одичание и ожесточение»…
Про українські книжки академік А. Пипін каже: «Западно-русские писатели предпринимали труды, о которых не думали в Москве и к которым московские книжники были просто неспособны... таковы были труды по грамматике, словари, катехизис, сочинения историческия, церковныя поучения, наконец обширная литература полемическая, стоявшая на уровне той литературы, которая направлена была против православия со стороны иезуитов»...

ІВАН ОГІЄНКО – «Українська культура».

пʼятниця, 4 травня 2018 р.

Все продається, все купується...

Москві ще треба було погодитися з константинопольським патріархом, бо йому належала українська церква. І в ноябрі того ж 1685 року до патріархи послано було посла – дяка Микиту Олексіїва, з грамотами і з золотом. Посел взявся перше за патріарху ієрусалимського, Досифея, але Досифей різко одмовив в цій справі. «Мы – казав він – не дадим своего благословения»... Одмовив навіть тоді, коли йому за це обіцяли «государево жалованье», і додав, що він «и за большую казну такого дела  не сделал бы»...
Про все це Досифей гостро одписав в Москву царям і патріарсі, і «с величайшим воодушевлением доказывал всю незаконность и неуместность задуманного ими дела»...
Досифей обурився проти теї одкритої куплі, що її повів московський посел. «Присылаете денги – писав патріарха – и из ума людей выводите, берёте грамоты, сопротивны церкви и Богу… И бяше удобнее, да поставите митрополита без благословення, неже присылаете денги и просите прощения, яко есть явная симония»...
Москва проте вперто йшла своїм шляхом, і те, чого не зробив Досифей, легко зробили їй великий визир турецький та константинопольський патріарха Діонісій.
Прочувши про посольство, Діонисій послав до його свого архимандриту, і той просив грошей, обіцяючи видати потрібні грамоти. «И посланник (дяк Микита) отвещал, яко прежде да даст ему грамоты, и потом да возьмёт денги от него»...


Але хутко кінчилася вся ця комедія. Побачивши, що з патріархами діла не зробиш, посел Олексіїв вдався до великого визира і просив його, аби він звелів патріархам передати українську церкву Москві. Турція була тоді в скрутному становищі – з трьох боків йшли на неї війною, а Росія була з нею в миру, - і тому великий визир охоче погодився на прохання Москви. І в маї 1686 року Діонисій оддав київську митрополію московському патріарсі...
До нашого часу збереглася коротенька росписочка року 1686 цього патріарха; цю розписочку Діонісій видав московському послові Микиті Олексіїву, що брав у його грамоти на київську митрополію. Діонисій писав: «Приняли есмы милостыню святаго вашего царствия от посланного вашего господина Никиты Алексиевича три сорока соболей и двести червонных, податель же благих Господь да будет мздодавец вашему державнейшему царствию»...
Не вдержався після цього й Досифей; коли до його знову зайшов посол, то владика сказав: «Я приискал в правилах, что вольно всякому архиерею отпустить из своей епархии к другому архиерею»...
І за це Досифей получив теж 200 золотих...
А гетьман Іван Самойлович, що дуже помагав Москві забрати українську церкву, получив золотий ланцуг та два алмазних клейноди...
Так дешево продали українську церкву...

І. ОГІЄНКО - «Українська культура».

середа, 2 травня 2018 р.

Продали тіло, прийшов час продати душу...


...«Проте всі ці протести не перемогли Москви вона вперто йшла до свого, аби прибрати до рук своїх українську церкву. Року 1685 Москва домагається, аби в Київі вибрали вгодного їй митрополіту. Було скликано в Київі собора, і хоч духовенство не пішло на цей «московський» собор, проте великими неправдами на соборі обрали за митрополіту московського прихильника Гедеона Святополка, кн. Четвертинського, єпископа луцького, що зважився оддатись під Москву.
Стурбоване духовенство зобралось на другій собор і різко протестувало проти виборів Гедеона; воно ж об’явило що перший собор був незаконний і не мав права рішати таке велике діло, як оддача української церкви Москві, бо це діло всеї церкви».



...«Проте всі ці протести не мали сили і неправдою вибраний Гедеон поїхав на Москву і там 8 ноября 1685 року його висвятив патріарха Іоаким на митрополіту. І в церкві, за пишною одправою, Гедеон поклявся патріарсі: «Обещаюся повиноватися всегда отцу моему, великому господину, святейшему кир Иоакиму, патриарху Московскому, и аще случится и по нём будущему святейшему патриарху Московскому, и всему преосвященному Собору – Российским преосвященным митрополитам, архиепископам и епископам, братии моей, во всём согласно быти, и любовь духовную вседушно к ним имети, и яко братию почитати я...»І нововисвяченому митрополіті дали нове титло: «митрополит Киевский и Галицкий и Малыя Россия»... До того ж часу українські митрополіти завше прозивались: «митрополит Киевский, Галицкий и всея Россия»...
Так митрополіт Гедеон оддав церкву Українську московському патріарсі...
Але ж весело повертався додому новий митрополіта: в Москві йому подарували карету, обшиту бархатом, з мідною оздобою, і шестирика карих коней...».

І. ОГІЄНКО - «Українська культура».