П’ятнадцять літ минуло. По важкій,
завзятій боротьбі я опинився
побитий, хорий. У тишу, в спокій
я на село із міста схоронився.
Хоч молодий ще, був я у такій
зневірі, світ весь так мені змінився
з рожевого на чорний, що в гіркій
знетямі з бою я відсторонився.
У мене зблідли давні ідеали,
і люди видались таким дрібним,
мізерним кодлом, що для мене стали
чужі й далекі. Треба буть дурним,
щоб задля них у бій іти, як в дим;
ті, що терплять, варт того, щоб страждали.
Іван Франко.
Вірш з ліричного циклу «СПОМИНИ». Цикл «СПОМИНИ» вперше
був надрукований у збірці поезій «ІЗ ДНІВ ЖУРБИ» 1900 року.
В одному з творів українського письменника Михайла
Коцюбинського, котрий над усе любив сонце, квіти і дітей є рядки про символ життя
та світла:
…«Сонце! Я тобі вдячний. Ти сієш у мою душу золотий засів
– хто знає, що вийде з того насіння? Може, вогні?
Ти дороге для мене. Я п’ю тебе, сонце, твій теплий цілющий
напій, п’ю, як дитина молоко з матерніх грудей, так само теплих і дорогих. Навіть коли ти палиш – охоче вливаю
в себе вогняний напій й п’янію від нього.
Я тебе люблю. Бо… слухай:
З тьми «невідомого» з’явився я на світ, і перший віддих,
і перший рух мій – в темряві материнського лона. І досі той морок наді мною
панує – всі ночі, половину мого життя стоїть він між мною й тобою. Його слуги –
хмари, гори, темниці – закривають тебе від мене – і всі троє ми знаємо добре,
що неминуче настане час, коли я, як сіль у воді, розпущусь в нім навіки. Ти
тільки гість в житті моїм, сонце, бажаний гість, - і коли ти відходиш, я
хапаюсь за тебе. Ловлю останній промінь на хмарах, продовжую тебе у вогні, в
лампі, у феєрверках, збираю з квіток, з сміху дитини, з очей коханої. Коли ж ти
гаснеш і тікаєш від мене – творю твою подобу, даю наймення їй «ідеал» і ховаю у
серці. І він мені світить.
Дивись же на мене, сонце, й засмали мою душу, як
засмалило тіло, щоб вона була недоступна для комариного жала»…
А я що? Я нічо. Життя триває. Жити треба сьогодні. Вчорашній день не повернути. В
завтрашній день можна не потрапити.
На цвинтарах
немало людей, котрі планували на завтрашній день справу, подію, що мала змінити
їх майбутнє. Ці люди не помилились. Так і сталось. Все змінилось. Для них все змінилось. Правда не згідно з їх
планами. Вони просто не потрапили в завтрашній день.