В своїй хаті.

В своїй хаті аж дві "Правди",
Та сили нема,
Ждемо волі розвиватись,
Та, мабуть дарма!

Вовк єще не наситився,
Коза не ціла,
Сила утечи від вовка
Ще не підросла.

Б'ються борці паперові;
Сварка, лай і гнів,
Та хісна якось не видно
З тих факторських слів.

Торгуються купці наші,
Не згодились ще,
Нім до могоричу дійде,
То товар втече.

Нелад, сварка лиш на Русі,
Сили в нас нема,
Ждемо волі розвиватись,
та мабуть дарма...

Осип Маковей

1891 рік.

На Україні.

В'ється, несеться
В облаки сині
Дим із пожарищ
На Україні.

З трупа зліз ворон,
Кряче на тині.
Смерклося, холод
На Україні.

Дзвін не озвався
Вчора, ні нині.
Важко молитись
На Україні.

Кладка на річці -
З ліжка і скрині.
Що то за розум
На Україні.

Заткані вікна
В хлопській хатині:
В клунях порожньо
На Україні.

Де ж бо те жниво -
Хліб сиротині?
Може ще вродить
На Україні.

Вся ще надія
В тому насінні,
Що його повно
На Україні.

Повно по горах
І по долині
Посіву костей
На Україні.

Повно в Карпатах
І на Волині -
Щось то ще вродить
На Україні.

Василь Щурат
1915 рік. 

За кров, за знущання.

За кров, за знущання,

- Конання,

За муку й розпуку братів,

За грабіж, пожари

Ми кара,

Ми помста, відплата і гнів.

Без скарги, без слова

Готові

Іти ми у темряву й ад.

За честь України,

Родину,

За Божі закони і лад!

Забуті,прокляті,

- Багаті

Ми тільки ще щастям надій.

І все ми спалили,

Лиш силу

Ще любимо й заграву й бій.

Нам спокій незнаний,

Лиш рани,

- Не маємо хат,ні дружин.

Наш біль для отчизни,

А близни,

Щоб краще жив внук наш і син!

Погоні, - атаки,

Собаки,

Кругом нас ворожі тічні!

І гаркіт проклятий:

"Здаватись!"

- Ми в вічі їм виплюєм: "Ні!"

Володимир Янів

Мюнхен, червень-серпень 1947 року.