Пісні з поля.

1

Налетіла куля з поля,

забриніла, як пчола, -

дійся, дійся, божа воля,

як така козацька доля, -

куля в груди застрягла.

Впав козак, не може встати,

ще раз глянув навкруги:

«Ах, прегарні сі Карпати!

Тут би жити, не вмирати,

Та убили вороги.

Тільки й щастя, що вмираю

на землі моїх братів;

тільки й смутку, що не знаю,

може, й з рук їх тут конаю

за провини ще дідів.

Вже готова є могила,

не могила, а  гора;

буде душенька тужила,

де є Україна мила, -

так далеко до Дніпра!»

Без китайки, без калини

поховали козака,

тільки вітер Верховини

поніс вістку до родини…

Що за доленька гірка…

2

Падай, падай, білий снігу, тихо

на пожарища і на гроби,

хай забуду людське горе й лихо,

прожию хвилинку без журби.

Все покрий, нехай не буде видно

ні руїни, ні нових хрестів,

і душі нехай не буде стидно

за сей світ і «во Христі братів».

Йде весна, і ожиє землиця,

втіхою дихне з лісів і піль,

тільки людське серце, наче криця,

буде смерть ширити, сум і біль…

3

Де ж то подівся господар хати,

що його в полі вже не видати?

Волики сиві в плузі не ходять,

коні вороні в паші не бродять.

Воликів сивих солдати взяли,

коні в поході попропадали,

дома лиш жінка ходить та тужить,

а пан господар цісарю служить.

Воював же він в полі півроку

й заробив собі яму глибоку,

яму глибоку без домовини,

на трудне тіло багато глини.

Глину на груди, щоб не тужили,

як прийдуть діти тут до могили;

глину на очі, щоб не ридали,

щоб сиротяток не оглядали…

Осип Маковей,

Вперше надруковано в газеті «Діло» 13 квітня 1915 року.

Перша світова війна стосовно українців була братовбивчою. Царська і цісарська армії протистояли одна одній. Українці мобілізовані до ворожих армій, змушені були вбивати один одного. Пан Осип Маковей не брав участі в боях, бо був уже не молодим офіцером запасу. Працював військовим перекладачем, начальником поштової цензури в Чернівцях, згодом у радіогрупі. Домігся мобілізації у липні 1918 року. Трагічні події першої світової війни, страждання народу дуже вразили пана Осипа Маковея і закарбувалися строфами в поезії, роздумами в прозі…

У післявоєнні роки пан Осип Маковей , працюючи директором учительської семінарії у місті Заліщики, в умовах шаленого наступу на українську культуру польської шляхти виховував чесних борців за інтереси українського народу. Цього не могла йому вибачити польська влада… Зимою 1921 року польська влада заарештувала пана Осипа Маковея і заґратувала в тюрмі міста Чорткова. Його звинувачували в державній зраді, в підбурюванні до непослуху властям , в симпатіях до більшовиків. Тюрма підірвала здоров’я пана Осипа Маковея, але не зламала…

У турботах про виховання підростаючого покоління пройшли останні роки життя пана Осипа Маковея. 21 серпня 1925 року пана Осипа Маковея не стало. Величавий похорон українського поета, письменника, котрий мав велику популярність, був виявом поваги громадськості – і не тільки української.

А я що? Я нічо. Століття минуло як закінчилась перша світова війна… За тих сто років людство пролило ріки крові… Загубило десятки мільйонів людських життів… Можливо сотні… Правди у ксенофобів не довідаєшся. У двадцятому столітті були дві криваві спроби стати лідерами на планеті Земля. Претенденти на лідерство відомі. Нині боротьба за лідерство продовжується. Українці мимоволі брали участь у цій безумній, звірячій боротьбі за лідерство в двадцятому столітті . Українці втягнуті в цю боротьбу і нині, бо так звані лідери не уявляють лідерства без горя, крові, трупів.

Перша світова війна розпочалася 28 липня 1914 року.

Початок другої світової війни датується першим вересня 1939 року. Хоча перед тим були вже локальні конфлікти…

Перша світова війна закінчилась 11 листопада 1918 року.

Через двадцять один рік, після закінчення першої світової війни, претенденти на лідерство забажали свіжої крові…

Друга світова війна закінчилась другого вересня 1945 року.

Перша світова війна тривала приблизно чотири роки… Людські втрати понад 10 мільйонів людських життів (солдатів і цивільного населення).

Друга світова війна тривала  шість років. Загальні людські втрати оцінюються від 50 до 85 мільйонів осіб. Різні джерела інформації – різні втрати…

Що стримує 73 роки, після закінчення другої світової війни, претендентів на лідерство від бажання свіжої крові в планетарному масштабі? Відсутність людських ресурсів? Здоровий глузд? Наслідки від застосування зброї масового знищення? Завжди є комплекс причин. Причина не буває одна.

А бажання бути лідером невмируще і потребує докладного клінічного обстеження та лікування… Результати боротьби за лідерство це підтверджують.