Мораль як і право не існують незмінно...

Українська Центральна Рада 7 (20 н. ст.) листопада 1917 року оповістила в Третьому Універсалі народу українському і всім народам України, що Україна стає Українською Народньою Республікою.

…«Ото ж оповіщаємо:

До території Народньої Української Республіки належать землі, заселені в більшости українцями: Київщина, Поділля, Волинь, Чернигівщина, Полтавщина, Харківщина, Катеринославщина, Херсонщина, Таврія (без Криму). Остаточне визначення границь Української Народної Республіки, як щодо прилучення частини Курщини, Холмщини, Вороніжчини, так і сумежних губерній і областей, де більшість населення українська, має бути встановлене по згоді зорганізованої волі народів.

Всіх же громадян сих земель оповіщаємо:

Віднині на території Української Народної Республіки існуюче право власности на землі поміщицькі й инші землі нетрудових хазяйств сільсько-господарського значіння, а також на удільні, монастирські, кабінетські та церковні землі – касується.

Признаючи, що землі ті єсть власність усього трудового народу й мають перейти до нього без викупу, Українська Центральна Рада генеральному секретареві земельних справ негайно виробити закон про те, як порядкувати земельним комітетам, обраним народом, тими землями до Українських Установчих Зборів»…

Вже в квітні 1918 року пан М. Грушевський в статті «Святі права» вказував, що найбільш дражливим питанням моменту є питання про землю.

…«Але я вважаю своїм обов’язком відізватись також і на надуживання таких голосних слів, як «святе право», «мораль» і т. п., коли говориться про скасування прав на землю. Бо святість тут дуже сумнівна, а мораль теж під запитанням.

В кожній справі, в кожній реформі чиїсь інтереси терплять, і ті, кого вона зачіпає за живе м’ясо, мають нахил уживати найбільш сильних виразів для своїх жалів на порушення своїх інтересів – аж до «святості» включно»…

…«Лев Толстой, сей прославлений на весь світ мораліст, гаряче доказував неморальність власності на землю. А наш Шевченко – хто не знає його огненних віршів – з доби розцвіту його творчості:

Ви – розбійники неситі,

Голодні ворони!

По якому правдивому

Святому закону

І землею, всім даною,

І сердешним людом

Торгуєте? Стережіться,

Бо лихо вам буде,

Тяжке лихо!

Отже, для Шевченка торгування землею, «всім даною», значить право власності на неї, було таким же беззаконним ділом, як і торгування людьми. Він грозив за нього «тяжким лихом». Селянські розрухи 1904-1905 років були останньою пересторогою по сім пророчім остереженні поета. Пересторогою даремною!

Гірко, що реформа не була проведена скоріше, більш планово і розважно. Жалко, що на неї наваливсь більшовизм. Але кінець кінцем святість і незайманість мають тут дуже мало до діла!

Мораль як і право не існують незмінно, а творяться і перетворюються неустанно, під впливом обставин життя політичного, соціального, а головне – економічного. Виникаючи з них, вони потім тверднуть, і ті верстви,що устроюються особливо вигідно під охороною того права і моралі, мають нахил перебільшувати непорушність і святість тих установ, котрі вони використовують в своїх інтересах. Але до сих криків і лементів треба ставитись розважно і критично.

Ніяка скільки-небудь значна реформа не обходиться без криків, осторог і погроз. Мудрість наказує переводити реформи можливо безболісно. Але вона ж наказує дивитись в корінь речей і не відступати перед галасом людей, яких очі обернені назад, а не вперед».

А я що? Я нічо. Нині питання про землю також залишається в числі найбільш дражливих питань.

Це не є несподіванкою. Нічого нового. Старе повторюється. Забуте старе... «Новим» забуте старе є для тих котрі не забули , а просто не знають минулого. Їм не цікаво. Хочуть бездумно нового. А тим «новим» вже хтось натішився до сліз...

Не зникли і ті, очі яких обернені назад.

І одним і другим наче невідомо, що життя сповнене розчарувань...

СЛАВА УКРАЇНІ!