Радянські історики вважали себе бійцями ідеологічного фронту, а
історію ідеологічною зброєю. В книзі канадського історика О. Субтельного
«Україна. Історія» відсутня ідеологічна упередженість. У книзі висвітлено масштаби
терору тридцятих років в Україні.
…«У Радянському Союзі в цілому апогей сталінських чисток настав у
1937-1938 роках, проте, як зазначив Лев
Копелєв, «на Україні тридцять сьомий рік почався в тридцять третьому».
Ймовірно, що небезпека націонал-комунізму, з одного боку, та деморалізованість
українських комуністів страхіттями колективізації та голоду, з іншого
привернули особливу увагу власне до українців. Про наближення бурі сповістив
зсув ідеологічних акцентів у Москві. Роками партія повторювала устами своїх
вождів, що головною небезпекою для радянського ладу є російський шовінізм, тим
часом як націоналізм неросійських народів являє собою меншу небезпеку, бо по
суті є лише реакцією на перший. Однак у 1933 році вже стверджувалося, що
український націоналізм посилився завдяки підтримці з боку куркулів, і він
називався найсуттєвішою для України проблемою».
…«Головним об’єктом цих наскоків був комісар освіти М. Скрипник.
Не бажаючи зректися політики українізації, 7 липня 1933 року він накладає на
себе руки. Так само кількома місяцями до цього вчинив М. Хвильовий. Інший
ідеолог українського націонал-комунізму Шумський помер на засланні. По мірі того як набирало
обертів правління терору Постишева, страчувалися чи висилалися в табори тисячі
представників нової радянської інтелігенції, що з’явилася в двадцяті роки. За
деякими підрахунками, з 240 українських письменників тоді зникло 200. Із 85
вчених-мовознавців ліквідували 62. Оголошували шпигунами й заарештовували
філософів, художників, редакторів. До сибірських таборів заслали навіть Матвія
Яворського та його співробітників з Українського інституту марксизму-ленінізму,
що розробляли марксистську історію України. Закрили експериментальний театр
Курбаса «Березіль», а сам Курбас, як і драматург М. Куліш, також зникли в
трудових таборах. Прославлені на весь світ фільми Довженка зняли з прокату, а
самого кінорежисера змусили переїхати до Москви. На кобзарський з’їзд було
запрошено кілька сотень кобзарів, яких заарештували, а потім, як переказують,
розстріляли. Щоб урятуватися, деякі письменники, такі як П. Тичина та М. Бажан,
стали писати під диктовку Москви».
…У листопаді 1933 року , підбиваючи підсумки своєї праці, Постишев
вихвалявся, що, «виявивши націоналістичний ухил Скрипника, ми змогли звільнити…
структуру української соціалістичної культури від усіх… націоналістичних
елементів. Була виконана велика робота. Досить сказати, що один лише
Наркомісаріат освіти ми очистили від двох тисяч людей, що належали до
націоналістичних елементів, у тому числі близько 300 вчених і письменників».
…«Навіть Л. Троцький визнавав, що «ніде репресії, чистки,
приниження і взагалі всякого роду бюрократичне хуліганство не набрали таких
страхітливих розмірів, як на Україні, у боротьбі з могутніми прихованими
прагненнями українських мас до більшої свободи й незалежності».
Не довго музика так грала… Відігрався пан на скрипці, перейшов на
контрабас. У січні 1937 року Постишева спіткало службове пониження.
На весні 1937 року другий секретар ЦК компартії України став
першим секретарем російського
Куйбишевського обкому.
26 лютого 1938 року Постишев був назначений членом контрреволюційної
організації, польським, німецьким та японським шпигуном. З Куйбишева секретаря
обкому перевели до Москви. Наступний рік Постишев провів в Бутирській в’язниці.
26 лютого 1939 року його діяльність була оцінена Військовою
Колегією Верховного Суду СРСР, того ж дня його джуґашвільнули… Тобто був
визнаний винним та одержав розстрільний вирок, який того ж дня було виконано.
А я що? Я нічо. Про долю українського народу прекрасно сказав Іван
Огієнко:
«За довгі віки свого існування народ український
натерпівся муки, набрався горя та лиха, і проте, перегорівши як криця, як
золото в огні, вийшов чистим із мук та неволі, вийшов міцним та дужим,
талановитим та тямучим...
Український народ – це той казковий велетень, що коли
його рубали надвоє – то й сили ставало вдвоє, коли рубали його далі – то сила
все росла та росла, все на ворогів з боєм ійшла»...
СЛАВА УКРАЇНІ!
Немає коментарів:
Дописати коментар