Могила в полі.

Маленький хрест у полі

чорніє на снігу.

Ім’я дощі вже змили,

не видно і могили, -

забули всі поволі

за вірного слугу.

І не спитають люди,

хто в бою тут поляг.

Хто згадує одного,

коли могил так много

і хрестики є всюди

по горах і полях!

Ти поклонись покірно

йому, бо він страдав!

Чи свій, чи ворог лютий,

все ж вояк то забутий, -

служив своїм так вірно,

що тіло й душу дав…

Осип Маковей

Вірш надрукований в газеті «Діло» 7 січня  1916 року. Підписано О. М.