Глум.

Спочатку жили всі люди

як попало, як уміли,

знали працю, знали тугу,

але жити всі хотіли.

Споконвіку чорт журився,

що лунає сміх землею,

і придумав ту культуру,

що впиваємося нею.

Дав він людям в серце віру,

а у голову науку,

недотепним – тужну ліру,

а проворним – бука в руку.

Вірять люде, вчаться люде,

На надіях вік проводять,

По землі і небі гонять,

Але щастя не находять.

І падуть, життям розбиті,

раді вмерти, все забути, -

чорт придумав всю культуру,

бог дітьми велів нам бути!

Осип Маковей.

Вірш «ГЛУМ» входив до циклу «Гірські думи», котрий вперше надруковано в літературно-науковому віснику - 1899 р.