Псалми Давидові [81].

Між царями й судіями

На раді великій

Став земних владик судити

Небесний владика:

«Доколі  будете стяжати

І кров невинну розливать

Людей убогих? А багатим

Судом лукавим помагать?

Вдові убогій поможіте,

Не осудіте сироти

І виведіть із тісноти

На волю тихих, заступіте

Од рук неситих». Не хотять

Познать, розбити тьму неволі,-

І всує господа глаголи,

І всує трепетна земля.

Царі, раби – однакові

Сини перед богом;

І ви вмрете, як і князь ваш,

І ваш раб убогий.

Встань же, боже, суди землю

І судей лукавих.

Тарас Шевченко, 19 грудня 1845 р.

[В’юнища]

81  Доля несправедливих суддів

Бог стоїть серед Божої громади,

серед богів він судить¹:

2. «Докіль судитимете не по правді

й потуратимете безбожникам?

3. Судіть по правді бідного й сиротину,

визнайте правду вбогому й бідоласі.

4. Визвольте бідного й сіромаху,

з руки грішників порятуйте!»

5. Вони не знають, вони не розуміють,

у темряві блукають;

хитаються усі землі основи.

6. Я мовив: «Ви – боги

й сини Всевишнього усі ви.

7. Однак, помрете, як усі люди,

і впадете, як кожний князь.»

8. Устань, Боже, судити землю,

бо ти народами усіма володієш.

¹ Судді та урядовці звуться «богами», бо вони судять і правлять іменем Божим.

А я що? Я нічо. Не всі читали переспіви духовного пророка української нації і твори древніх авторів одночасно. Хтось читав псалми, але не читав твори Тараса Шевченка. Хтось читав твори Тараса Шевченка, але не читав псалми.

Прочитав вірш-переспів Тараса Шевченка псалом 81, про долю несправедливих суддів, котрі помруть як усі люди. Цикл «Псалми Давидові» Тараса Шевченка складається із десяти віршів-переспівів псалмів. Серед переспівів немає вірша про відношення тих, кого несправедливо судять, до суддів. Що бажають несправедливо засуджені так званим суддям…

Стало цікаво, чи є згадка в псалмах про суджених не по правді та про їх відношення до несправедливих суддів?…

Щось схоже є. Псалом 57. Якщо коротко, то колись у нас про таких казали: «Краще б його мати на будяки висцяла»! Псалми писав не хлоп від гною. Слова дібрані неповторимо. Але суть та сама:

…«Хай зникають, мов слимак, що зслизає; як викидень жінки, що не бачив сонця. Раніш ніж забуяють, як ті будяки і глоди, хай їх - зелених чи сухих – розмете буря».

57 Псалмопівець ганить несправедливих суддів 2-6; молиться щоб Бог їм відплатив 7-12;

2. Чи ви по правді творите суд, вельможі?

Чи справедливо судите, о сини людські?

3. Таж ви у серці творите несправедливість,

ви на землі напоготовлюєте насильства рук ваших.

4. Збилися з дороги нечестиві вже від материнського лона,

від утроби неньки пішли неправдомовні манівцями.

5. Отрута у них, немов отрута змія,

неначе гаспида глухого, що затуляє вуха,

6. щоб голосу не чути заклиначів,

чарівника – знавця чарів.

7. Розторощи, о Боже їхні зуби у них у пельці;

ікли левенят, Господи, вирви.

8. Хай щезнуть, мов вода розлита;

як пускають стріли, хай тупими стануть.

9. Хай зникають, мов слимак, що зслизає;

як викидень жінки, що не бачив сонця.

10. Раніш ніж забуяють,як ті будяки і глоди,

хай їх - зелених чи сухих – розмете буря.

11. Зрадіє праведник, коли побачить відплату,

скупає свої ноги в крові беззаконних.

12. І скажуть люди: «Справді для праведника є нагорода,

справді є Бог, що на землі судить.»

Впевненості в даті (часі) написання псалмів немає… Але то було дуже давно. Ті, що збилися з дороги вже від материнського лона, від утроби неньки пішли манівцями не перевелися. Не знаю, чи нині вони вважають себе богами, але недоторканими небожителями вважають.

Мова - це наша національна ознака...

Бували войни й військовії свари.

Бували войни й військовії свари:

Галагани, і Киселі, і Кочубеї-Нагаї;

Було добра того немало.

Минуло все, та не пропало,

Остались шашелі: гризуть,

Жеруть і тлять старого дуба…

А од коріння тихо, любо

Зелені парості ростуть.

І виростуть; і без сокири

Аж зареве та загуде,

Козак безверхий упаде,

Розтрощить трон, порве порфиру,

Роздавить вашого кумира,

Людськії шашелі. Няньки,

Дядьки отечества чужого!

Не стане ідола святого,

І вас не стане, - будяки

Та кропива – а більш нічого

Не виросте над вашим трупом.

І стане купою на купі

Смердячий гній, - і все те, все

Потроху вітер рознесе,

А ми помолимося Богу

І небагатії, невбогі.

Тарас Шевченко. 26 листопада 1860 р.

[С.-Петербург]

Галагани – давній рід українських старшин-поміщиків.

Киселі – давній український дворянський рід. Тут Тарас Шевченко, очевидно, мав на увазі насамперед Адама Григоровича Киселя (1580-1653), українського магната, брацлавського, а згодом київського воєводу, захисника польсько-шляхетського панування на Україні.

Кочубеї-Нагаї – старшинський рід Кочубеїв Шевченко називає Нагаями, натякаючи на їх походження від татарського роду. Назва Нагаї йде від імені татарського воєначальника другої половини ХІІІ століття Ногая. Ногаї (ногайці) – народність, яка живе переважно в Дагестані. Має свою мову, писемність.

…Роздавить вашого кумира – йдеться про царя Олександра ІІ.

Шашелі - жуків-точильників здавна у народі називають «шашелем».

Шевченко і поклонники.

Апостол правди і науки,

Котрого ждав ти день по дню,

Прийшов, простяг потужні руки, -

І легіон ім’я йому.

Но ті, що змаленьку кормились

Дум твоїх скорбним молоком,

Що всьому світові хвалились

Тобою, своїм співаком,

Ті, як нового гостя вздріли,

Позатикали вуха всі,

А то й в поліцію побігли,

Низькопоклонники твої.

І. Франко

5 квітня 1880 року.

Вірш не ввійшов до жодної збірки. Текст поданий за автографом. Вперше надруковано О. Кисельовим і М. Деркач у журналі «Література і мистецтво», 1941 рік, № 3, сторінка 25.

Три літа.

І день не день, і йде не йде,

А літа стрілою

Пролітають, забирають

Все добре з собою.

О холодний камень

Розбивають серце наше

І співають а̓мінь,

Амінь всьому веселому

Од нині до віка.

І кидають на розпутті

Сліпого каліку.

Невеликії три літа

Марно пролетіли…

А багато в моїй хаті

Лиха наробили.

Опустошили убоге

Моє серце тихе,

Погасили усе добре,

Запалили лихо,

Висушили чадом, димом

Тії добрі сльози,

Що лилися з Катрусею

В московській дорозі.

Що молились з козаками

В турецькій неволі,

І Оксану, мою зорю,

Мою добру долю,

Що день божий умивали…

Поки не підкрались

Злії літа; та все теє

Заразом украли.

Жаль і батька, жаль і матір,

І вірну дружину,

Молодую, веселую,

Класти в домовину,

Жаль великий, брати мої;

Тяжко годувати

Малих діток неумитих

В нетопленій хаті, -

Тяжке лихо, та не таке,

Як тому дурному,

Що полюбить, побереться,

А вона другому

За три шаги продається

Та з його й сміється.

От де лихо! От де серце

Разом розірветься!

Отаке-то злеє лихо

Й зо мною спікалось;

Серце люди полюбило

І в людях кохалось,

І вони його вітали,

Гралися, хвалили…

А літа тихенько крались

І сльози сушили,

Сльози щирої любові;

І я прозрівати

Став потроху… Доглядаюсь, -

Бодай не казати.

Кругом мене, де не гляну,

Не люди, а змії…

І засохли мої сльози,

Сльози молодії.

І тепер я розбитеє

Серце ядом гою,

І не плачу, й не співаю,

А вию совою.

Отаке-то! Що хочете,

То те і робіте:

Чи голосно зневажайте,

Чи нишком хваліте

Мої думи, - однаково

Не вернуться знову

Літа мої молодії,

Веселеє слово

Не вернеться… і я серцем

До вас не вернуся.

І не знаю, де дінуся,

Де я пригорнуся,

І з ким буду розмовляти,

Кого розважати,

І перед ким мої думи

Буду сповідати?

Думи мої! Літа мої,

Тяжкії три літа.

До кого ви прихилитесь,

Мої злії діти?

Не хилітесь ні до кого,

Ляжте дома спати…

А я піду четвертий год

Новий зустрічати.

Добридень же, новий годе,

В торішній свитині!

Що ти несеш в Україну

В латаній торбині?

«Благоденствіє, указом

Новеньким повите».

Іди ж здоров, та не забудь

Злидням поклонитись.

Тарас Шевченко, 22 грудня 1845 р.

[В’юнища]

…«Тараса Шевченка арештували в Києві 5 квітня 1847 року. При арешті у валізі Шевченка знайшли, крім різних паперів, рукописи віршів. Губернатор ствердив, що вірші під заголовком «Три літа» - бунтівничого та злочинного змісту»...

…Катруся – поет мав на увазі образ Катерини з однойменної своєї поеми.

…Що молились з козаками в турецькій неволі… - йдеться про поему «Гамалія», в якій Тарас Шевченко зобразив бранців в турецькій неволі та їх визволення.

…І Оксану, мою зорю… - Оксану Коваленко, якій Шевченко присвятив поему «Мар’яна-черниця».

Втрачені роки...

5 липня 1847 року в Орській кріпості стало на одного засланця більше. На заслання прибув Тарас Шевченко, рядовий солдат Оренбурзького лінійного гарнізону.

Наприкінці 1845 року в Києві виникла перша українська таємна політична організація, так зване братство Кирила і Мефодія. Членами братства були найвизначніші та найкращі представники тодішньої України. Засновниками братства виступили Микола Костомаров, Микола Гулак, Василь Білозерський, Пантелеймон Куліш, Опанас Маркевич. Згодом членами братства стали й інші вихованці та співробітники Київського та Харківського університетів.

У квітні 1846 року до братства втупив Тарас Шевченко. Восени 1846 року, за даними слідства, до братства входило 12 осіб.

Братство діяло до кінця березня 1847 року. Весною цього ж року членів братства було арештовано після доносу студента Київського університету Петрова. Без суду і слідства їх розсаджено по таємних в’язницях і розіслано по далеких краях.

Тараса Шевченка арештували в Києві 5 квітня 1847 року. При арешті у валізі Шевченка знайшли, крім різних паперів, рукописи віршів. Губернатор ствердив, що вірші під заголовком «Три літа» - бунтівничого та злочинного змісту.

17 квітня 1847 року Тарас Шевченко був доставлений до Петербургу в третій відділ імператорської канцелярії і посаджений в каземат. 21 квітня 1847 року відбувся перший допит. Слідство не змогло довести причетність Тараса Шевченка до братства Кирила і Мефодія, але він був визнаний винним за «власними окремими діями».

30 травня 1847 року із каземату третього відділу 33-річного Тараса Шевченка відправили на військову службу в Орську кріпость, з найсуворішою забороною писати і малювати.

В кінці квітня 1850 року Тараса Шевченка за порушення царського наказу про заборону писати й малювати було заарештовано вдруге.

Командир Окремого Оренбурзького корпусу видав наказ про переведення Шевченка до першого батальйону в Новопетровське укріплення. Після піврічного ув’язнення поет прибув до Новопетровського укріплення 17 жовтня 1850 року. Там він перебував сім років.

У 1857 році, завдяки наполегливим клопотанням впливових друзів, Тараса Шевченка звільнили із заслання. Звільнення стало можливим тільки через два роки після смерті імператора Миколи І… Розпорядження про звільнення Тараса Шевченка з солдатчини надійшло в Новопетровське укріплення 21 липня 1857 року. В’їжджати до Москви та Петербургу було заборонено.

Дозвіл на проживання в Петербурзі Тарас Шевченко одержав весною 1858 року…

В листі Тараса Шевченка редактору часопису «Народное чтение» Олександру Оболонському, який є, з огляду на царську цензуру, журнальним, пом’якшеним варіантом автобіографії в редакції П. Куліша, можливо є згадка про безповоротно втрачений час в засланні. Чому можливо?... Бо в цій пом’якшеній, журнальній автобіографії арешт і заслання «без суда и следствия» відсутні.

…«Краткая история моей жизни, набросанная мною в этом не стройном рассказе в угождение вам, сказать правду, обошлась мне дороже, чем я думал. Сколько лет потерянных! Сколько цветов увядших! И что же я купил у судьбы своими усилиями – не погибнуть»?...

П. Куліша було заслано в Тулу, але вже в 1850 році він повернувся до Петербурга.

М. Костомарову після річного ув’язнення в Петропавловській фортеці було дозволено жити в Саратові. На початку п’ятдесятих років він мав можливість їздити в Крим, а згодом і за кордон.

А я що? Я нічо. Вірші Тараса Шевченка для імперії українофобів були страшніші за нові таємні політичні організації... Зрадники «петрови», донощики «петрови» завжди були в надлишку. Тому поету заборонили писати. Шевченкова поезія мала величезний вплив на українців. Заборонені вірші широко розходилися, а не заборонені були протестом проти сучасного ладу, закликали до визвольної боротьби за волю і самостійність України.

СЛАВА УКРАЇНІ!