Дрогобицька філантропія.

Що се дзвенить, що се гримить,

По городі лунає?

На дохід бурси для дівчат

Дрогобич бал справляє.

То доктор Генгст, a wohler jung¹.

Ту думку пропагує,

Занявся нею щиро сам

І сам бал аранжує.

А за свій труд і за свій план

Одне лише – се жарти! –

Собі прирік. Для свояків

Свободні вступні карти.

А своячок, приятельок

У нього там немало,

Так що, як балу день прийшов,

На продаж карт не стало.

Професорки, уряднички

З гніву аж в штуки рвуться,

Що вільні карти жидівкам,

А не їм дістаються.

І хоч християнським дітям мав

Припасти дохід, таки

Всі змовились не йти на бал,

І не пішли сараки.

А жидівок прийшло май-май,

Жидків також не мало,

І все те геть аж пізно вніч

І пило, і гуляло.

Числили дохід другий день,

Він досить був великий:

Буфетчик римських п’ятдесят,

І п’ятдесят музики.

Блаватні купці пару сот,

Зо сто кравець французький,

На бурсу для дівчат, мабуть,

Лишилося дві «шустки».

¹ Бравий хлопець.

Іван Франко.

Вірш вперше надруковано в журналі «Зеркало», 1882 р., число 24, сторінка 186, за підписом Мирон.