Якби...

 

Якби само великеє страждання
Могло тебе, Вкраїно, відкупити,-
Було б твоє велике панування,
Нікому б ти не мусила вступити.

Якби могучість, щастя і свобода
Відмірялись по мірі крові й сліз,
Пролитих з серця і з очей народа,-
То хто б з тобою суперництво зніс?

О горе, мамо! Воля, слава, сила
Відмірюються мірою борби!
Лиш в кого праця потом скрань зросила,
Наверх той виб’єсь з темної юрби.

Та праці тої, мамо, в нас так мало!
Лежить облогом лан широкий твій,
А кілька нас всю силу спрацювало,
Щоб жить, без дяки, в каторзі чужій!

Іван Франко.
Вперше надруковано у книзі: «Мій Ізмарагд»;
автограф без заголовка, датований «14.Х [1897]»

Уривок передмови до збірки «Мій ізмарагд. Поезії Івана Франка»:

«Ізмарагдом» звався в старій Русі збірник статей та притч, почасти оригінальних, а почасти повибираних із грецьких писань отців церкви, підібраних так, щоби цілість становила наче повний курс практичної християнської моралі…

…Староруський автор не без розмислу назвав свою збірку «Ізмарагдом». Він очевидно, вірив в те, що кажеться про сей камінь у звіснім апокрифічнім сказанію: «Ізмарагд свєтєл єсть, яко і ліце чєловєчє відєті в ньом яко в зєрцалє». Отсими простими словами висказано й моє найвище бажання як писателя і поета: щоб моє слово було ясне і щоби в ньому, як в дзеркалі, виднілося людське, щиролюдське лице.

Львів, дня 15 падолиста 1897 року.