Релігійність - це питання сумління кожної людини.

 

"Те, що український націоналізм, як організований рух, визнає Христову віру й виступає в її обороні, не означає накидування цієї віри будь-кому. Адже ж і Церква не накидає віри нікому та уважає незгідним з християнськими засадами її насильне накидування в минулому, - хоч її найгарячіше проповідує. Питання віри й активної релігійності - це питання сумління кожної людини. В ці справи сумління і віри окремої людини ОУН ніяк не втручається й нікому нічого не накидає", - Степан Бандера, 1954 рік.

Душу й тіло...

 "Є люди, які все життя брешуть - аби здаватися тими, ким не є. Брешуть - аби мати те, чого не варті - владу. Вони живуть гниючи, навіть якщо у них є все, що треба, аби робити те, що треба.
Є люди, які все одно не будуть виконувати поставлену на них роботу, скільки б їм не заплатили. А є люди, які будуть її робити навіть без грошей. І це не про гроші, а про ставлення до праці. Завжди можна вигадати привід, аби нічого не робити.
А є люди, які завжди живуть добре, навіть тоді, коли в них нічого немає - бо кажуть правду, живуть у правді і носять країну в собі. І це - не про те, щоб щось мати чи щось одягати.
Це - про те, щоб щось могти і щось віддавати. Вони не змінюються під смаки оточуючих. Ось це і є справжні українці. Бо співають: "душу й тіло"... Але "Так" чи "Ні" - ми мовимо самі!", - Олег Филик.

Сипав каламбури і сміявся безжурно.

 Іван Франко любив жартувати, умів дотепно відповісти. Одного разу вийшов зі скрутної ситуації, розбороняючи бійку - запропонувавши бешкетникам надиктувати лайки до нотатника.

Тарас Франко згадував: "В життю серед родини Тато також говорив залюбки жартом, сипав каламбури і сміявся безжурно".

А син Петро оповідав, як батько давав 10-20 сотиків зі словами: "На, пропий на яблука".

Якщо Франка питали, коли він устигає так багато читати, він серйозно відповідав: "А я не читаю книжок. Я їх нюхаю!".

Бог і Церква - категорії вічні.

 

Командувач Української добровольчої армії виступив із заявою щодо заклику Папи Франциска до українців "підняти білий прапор" й мати мужність погодитись на перемовини з росією.
Звернення з'явилося 10 березня 2024 року на його сторінці у фейсбуці.
"Папи римські - категорія змінна, Бог і Церква - категорії вічні", - Дмитро Ярош.
У коментарях командувач УДА продовжив обговорення порушеної теми:
" - Чинопочітаніє доречне тільки у москві.
- Папу Франциска він назвав "конченою лівацькою тварюкою з відкритою антиукраїнською позицією" та "мерзотою, яка захопила папський престол".

Фашизм 21-го сторіччя.

Президент України 2005-2010 роках, фінансист за фахом Віктор Ющенко вважає країни Заходу, що продовжували споживати російські енергоносії після встановлення володимиром путіним диктаторського режиму, винними у формуванні його нинішньої політики та нападі на Україну.
"Якщо подумати й дати відповідь по совісті, путіна, такого, як сьогодні знає світ, насправді виховала західна політика. Путінізація, яку прийняла Європа, - це пропродукт останніх 15-17 років, коли європейські країни бездумно платили путіну мільярд доларів на добу, порушуючи усі прийняті національні та європейські норми щодо енергетичних квот на регіональному ринку.
Один мільярд на добу - це, звичайно, те, що привело путіна до шизофренії, нерозсудливості, втрати останніх частин розуму. По суті на світ з'являється версія фашизму 21-го сторіччя. Це те, що відбулося на наших очах. А з іншого боку - той подвиг, який робить сьогодні наша нація.
Я думаю, що він дурна людина. Розумна людина не може так вчиняти у цих обставинах, до яких він довів країну. Я думаю, що за 25 років він породив найнеуспішніший проєкт для росії - як знищити цю країну", - Віктор Ющенко.

Незалежність: "АРМІЯ. МОВА. ВІРА. ЄС. НАТО. УКРАЇНА".

"Ну а тут таке, не святкове. По всій країні зараз демонтують вітальні борди Фонду Петра Порошенка до Дня Незалежності.
Кажуть, роздратування у високих кабінетах спричинив сюжет: "Незалежність: АРМІЯ. МОВА. ВІРА" і "Незалежність: ЄС. НАТО. УКРАЇНА".
Все як завжди: залучили силовиків, губернаторів тощо. Завдання - бордів не має бути. Попри угоди й оплачені Фондом кошти все активно знімають.
Я не знаю достеменно з чим саме воюють наші тилові силовики й військові адміністрації - чи з АРМІЄЮ, чи з ВІРОЮ? Чи може з НАТО на бордах?
Але точно знаю, що мені це дуже нагадало часи, коли адміністрацією Кучми керував Медведчук, і ще низка менеджерів Януковича. Це такий фірмовий російський стиль, який дуже зручно впроваджувати під всіма загрозами й можливостями воєнного стану.
Дуже вже хочеться, аби опозиції в країні не було. Аби не було політичної пам'яті. Не було незалежних телеканалів. Аби не було нічого, що не вписується в картинку тотально керованого страхом світу. А лише свої ТГ-канали й один суцільний марафон.
Але Україна - не росія. Тут так не спрацює, рано чи пізно...", - Вікторія Сюмар.

Гавриїл та Самуїл...

"Катерина найшла собі добрих помічників на Вкраїні, що жваво проводили до життя всі її плани про знищення прав наших старожитніх та про широку русифікацію, - це були відомі київські митрополіти Гавриїл Кременецький (1770-1783) і особливо Самуїл Миславський (1783-1796).
Гавриїл Кременецький, хоч і вкраїнець з походження, майже все своє життя пробув в Великоросії і одбився од своєї батьківщини. План його роботи на Вкраїні ясно видно з теї розмови, що він вів її по дорозі в Київ, новий митрополіта казав, що він, "живши долгое время в Петербурге, прівик к тамошнім обрядам і обикновєніям; а тєпєрькогда прієдєт в Кієв, нє знаєт, что начать; слєдовать лі малороссійскім обикновєніям, ілі малороссіянє должни пріноровляться к єго петербургскім ухваткам... ". Гості одповіли митрополіті, що ввесь Київ повинен взчти собі його, митрополіту за зразка
І от ці "петербургскія ухваткі" митрополіта й проводив увесь час, коли був на київській митрополії...
А митрополіта Миславський пішов вже значно далі.
За молодих літ Миславський був гарячим оборонцем старожитніх прав української церкви і Київської Академії і навіть брав участь в протестах проти Катерининої політики. Але вперта вдача Катеринина зломила його і він побачив, що даремно було "прати противу рожна". І ставши митрополітою, Миславський рішуче повів політику Катеринину.
Це цей Миславський перевернув українську Київську Академію на російську; це він пильнував, аби завести в Академії та й по всій Україні чисту російську вимову", - Іван Огієнко.

Ці двоє...

 

ці двоє напевно якісь ненормальні –

кажуть про нас на небі

без даху без страху без клятви без спальні

без всього, що іншим треба

блукають в пітьмі і пливуть проти плину

все насамоті й поодинці

хіба так людина шукає людину?

хіба чоловік це і жінка?

хіба вони знають хіба вони вміють?

на що сподівається кожен?

а ми собі мовчки дійшли аж до краю

і пекло на рай перекроюєм

ми знаємо те, що ніхто більш не знає:

ми є

ми вже разом

нас двоє

Юрій Іздрик

Істоти...

Істоти двоногі, вертикально ходячі, людиноподібні залишили слід про перебування.
Що можна додати?..

Російська - мова чужинців...

 

"Російська - мова чужинців, окупантів і агресорів.
Разом з російською мовою прилітають на наші голови російські ракети й шахеди. В Україні є люди які за героїнею Куліша повторюють: "Лучше бить ізнасілованной, чєм українізірованной". Ну, і "імєю право на язик!".
Я не знаю, що ще має статися із цими людьми в УКРАЇНІ, аби вони нарешті втямили: російська мова - мова чужинців, окупантів і агресорів?
Немає ніякої "української російської мови". Разом із російською мовою прилітають на наші голови російські ракети й шахеди, сунуть танки, і повзе орда, яка вбиває і ґвалтує українців. Невже це так важко збагнути? Хоч кілок теши на голові у тих, хто за "язик"! Не доходить!", - Сергій Руденко, журналіст.

Від походження не залежить.

 

"Є люди, які ніколи не будуть українцями, скільки б вони не жили в Україні, не заробляли в Україні і які б високі посади тут не займали. Вони вміють закутатись у вишиванку з ніг до голови, коли того вимагає вигода моменту, але черевики ніколи не шнурують, бо так легше перевзуватися, їх меншість. Але як не прикро це визнавати - Україна належить їм. Поки.
Є люди, які завжди були і будуть українцями жертовними - в робах, будівельних касках, лікарських халатах, у викладацьких піджаках і військових одностроях. Ті - що кожного дня, ті - що тихою сапою, ті - що не пальцем, а собою, навіть якщо це вихідці з Британії, Америки чи Канади. Їх більшість. І завдяки їм - є ми. Є країна.
Від походження тут нічого не залежить, тільки від ставлення до свого, до світлого, до кровного, до вищого. Питання принципів і пріоритетів", - Олег Филик.