Знищені документи, справи та реєстри.

 "Те, що не втік президент Зеленський - знають усі. Цей факт потужно розпіарений, звучить з кожної праски досі.
Далеко не так відомий інший факт: в урядовому кварталі, у приміщеннях численних правоохоронних і контрольно-перевірних структур було практично порожньо. Бо втекли.
Бо були й готелі на заході України, забиті топчиновниками та правоохоронцями. І знищені документи, справи та реєстри. І спецпотяги, які возили депутатів - у переважній більшості "слуг" - на сесію і назад. І законопроєкти, якими намагалися узаконити втечу органів влади та правопорядку, - що аж доводилось пропонувати інші проєкти, про відповідальність чиновників за втечу з робочого місця", - Ростислав Павленко, народний депутат від "Європейської Солідарності".

Припиняйте нити на тему української мови.

 "Не забуваймо, що сфера освіти це сфера суспільних відносин. Безвідносно до форми власності закладу освіти - державної, комунальної чи приватної.
Перерви між уроками є невіднятним складником навчально-виховного процесу. Це стосунки вчителя та учня, стосунки учнів між собою. І видається щонайменше дивним, коли час на перервах в освітньому процесі прирівнюють до обідньої перерви (часу відпочинку) у трудових відносинах. Як кажуть в Одесі, "це дві великі різниці".
В родині, з друзями, з Богом (Аллахом, Буддою) або з власною совістю розмовляйте якою завгодно мовою, хоч на есперанто.
Приватна (особиста) сфера життя людини гарантується Конституцією, та взагалі не є і не може бути предметом законодавчого регулювання з боку держави.
На тридцять четвертому році незалежності, коли завжди існувала єдина державна мова, уже нарешті припиняйте нити на тему української мови", - Андрій Магера, юрист.

Дуже добре пам'ятаю...

 "Дуже добре пам'ятаю 24 лютого 2022 року, адже дуже глибоко був в процесі формування 206 батальйону. Який попередньо з приблизним кістяком по штату був сформований завчасно, бо бачили до чого йде! Пам'ятаю наскільки швидко завдяки Порошенко, цей батальйон вдалось озброїти, одягти, взути, та налагодити логістику та забезпечення, яким займався Бірюков!
Перша рота поїхала займати позиції вже о 19:00, 22-го, вже штатно розподілена з командирами, кулеметниками, гранатометниками та відповідним озброєнням! Пам'ятаю, як з коліс ми вчили людей користуватись АК і контролювати заходи безпеки!", - Олександр Погребиський, військовослужбовець.

Військо Запорізьке під царем, а Україна під Богом.

 «Коли Богдан Хмельницький року 1654 присягнув Москві, наше вище духовенство було з того дуже незадоволеним і присягти одмовилось, - сам митрополіта Київський Сильвестр Косов на це голосно заявив, що хоч «гетьман со всем войском Запорожскім і поддался государю, а он, мітрополіт, со всем собором о том біть чєлом к государю нє посилал, и живьот он с духовнимі людьмі сам по сєбє ні под чьєю властію… И начал мітрополіт боярам грозіть: нє ждітє начала, ждітє конца; увідітє самі, что над вамі скоро конєц будєт».»…
І митрополіта одмовився привести до присяги московському цареві людей своїх, а коли московські воєводи почали командувати в Київі, митрополіта їм заявив: «учну с вамі бітіся»…

І. ОГІЄНКО - «Українська культура».

Як бур'ян на городі.

 "Я народився і виріс у місті Хмельницький, моя сім'я там спілкується українською. Тому переходити було звичайно не важко. Але я розмовляв російською. Знімали більшість усього російською. Тому і є такий грішок. Я не можу сказати, що повністю розмовляю виключно українською, іноді ще проскакує слівце. Знаєте, це як погана звичка. Кажуть, звички можна позбутися за 21 день. Але воно сидить у нас дуже глибоко. У наших генах, у пам'яті з дитинства, юності. Адже всі ми дивилися радянські фільми і слухали їхню музику. Це було частиною нашого життя", - Сергій Кисіль, актор.

"Як бур'ян на городі. Узяв сапу і рубай. Як на мене це має бути свідомим вчинком людини, яка себе поважає. Я не розумію, як люди продовжують і навіть не намагаються переходити на українську, коли щодня нас знищують. Як, виходячи з укриття, у них повертається язик окликати своїх дітей мовою окупанта. Це просто якийсь сюрр".

Був не поруч, а з нами.

 "24 лютого 2022 року я пам'ятаю напрочуд добре. Після перших вибухів, близько п'ятої години ранку, мій перший дзвінок був саме ПП, котрого я попросив офіс "Європейської Солідарності" під формування батальйону. Потім я набрав комбата 206 батальйону 112 бригади ТрО і сказав, що є місце для дислокації, давай формувати підрозділ. 206 батальйон 112, а потім 241 бригади ТрО відбувся завдяки Петру Олексійовичу. Ми чи не єдині в Києві мали гаряче харчування, медичне й інше забезпечення, зброю, в чергах за якою стояла безліч щойно сформованих підрозділів. Він був не поруч, а з нами, - частиною єдиної команди добровольців, що стала на захист своєї держави. А влади, яка сьогодні розповідає про свій безмежний героїзм, я в перші дні війни не чув і глибоко сумніваюсь, що в ці дні вона взагалі була в Києві", - Віктор Кононенко, генерал СБУ.

На жаль, це правда.

 "Бачу, для багатьох українців, в тому числі користувачів соцмереж, стало відкриттям те, що 24 лютого 2022 року влада, за виключенням Зеленського і кількох його соратників, масово втекла з Києва. На жаль, це правда. Починаючи від уряду, який майже в повному складі виїхав в Івано-Франківськ, Тернопіль та Львів, включно з великою частиною керівництва ОП, Нацрада з ТБ, ДБР і прокуратурою, які з лижними палками до травня гуляли десь карпатськими схилами. Й деякими депутатами, яких доставляли на 20-хвилинні засідання спецпотягом із Закарпаття. Іноді ми ще й чекали на відкриття сесії, бо спецпотяг запізнювався. Урядові будівлі стояли порожніми, а ми не могли додзвонитися до деяких міністрів, які втаємничено відповідали, що вони не в Києві. Це все правда", - Ірина Геращенко, співголова фракції "Європейська Солідарність", яка з перших днів вторгнення залишалася в Києві.

Малоросійство і хохляцтво в головах людей...

 "Нам говорили, що кінотеатри не можуть бути українською, бо не ходитимуть глядачі. Ходять.
Нам казали, що газети та журнали не можна видавати українською, бо це економічно невигідно і рекламодавці не платитимуть гроші. Вигідно і платять.
Нам заявляли, що на радіо не може бути якісних україномовних пісень, бо ніхто не слухатиме. Є якісні пісні і їх слухають.
 Вже навіть часом здавалося, що це колоніальне малоросійство і хохляцтво в головах людей ніяк не закінчиться...
 На окупованих територіях, навіть у переважно україномовних частинах Запорізької, Миколаївської, Харківської та Херсонської областей, російська мова - мова держави-агресора, якою вбивають і катують українців, є присутньою тотально - у школі та на роботі, в усіх громадських місцях, з будь-якої праски лунає лише російська мова. Про це та інше найкраще можуть розповісти українці, які потрапили в окупацію.
 Хто дуже сильно знемагає від українського слова, то варто було виїхати туди, де вас ощасливлять російською мовою - у росію чи білорусь, а не тягнути "русскій мір" до України. Вслід за "русскім міром", як показала наша новітня історія, завжди приходять зі зброєю в руках ваньки з рязані і тули.
 Тому ще раз повторюся: припиняйте нити.
 Час уже перестати бути малоросами та хохлами.
 Майте уже нарешті національну гідність!", - Андрій Магера, юрист, колишній заступник голови ЦВК.

Войовнича меншість.

 "Україну в перші тижні повномасштабного вторгнення відстояла войовнича меншість. Саме та меншість, з якої постійно збиткувалися, упосліджували і переслідували. 24 лютого 2022 вже остаточно стало не смішно і до більшості нарешті дійшло: гірше стало.
Я пам'ятаю порожні вулиці Києва, мовчанку в ефірах українських чиновників, 90% яких дременули за Карпати, тижні вичікування українських олігархів і забудовників: хто переможе?, і черги, черги до військоматів: дайте зброю! Питання: чим воювати? тоді стояло найгостріше, бо українська влада зробила все, щоб зірвати забезпечення війська і перетворити українські міста на легку здобич Красної Армії.
Петро Порошенко був з військом з першого дня і залишається з ним донині. В перший день великої війни 206 батальйон 241 бригади ТРО був забезпечений усім, від зброї до форми і їжі саме його зусиллями і допомогою інших волонтерів. В подальшому його підтримку отримають десятки батальйонів і бригад. 
Бо все, на що спромоглася влада в перші тижні - це записувати відеозвернення  і "молитися" в московських "храмах" за народ і військо, яких вона неодноразово зраджувала", - Володимир Омелян, колишній міністр інфраструктури, військовий, який зараз лікується після важкого поранення.

Останній лист.

 

Кохана! Завтра я в огні,

можливо, що й поляжу.

Дасть Бог тобі ясніші дні,

я рук твоїх не в'яжу.

Заплач, мій перстень з пальця скинь,

сховай його на згадку

всіх наших спільних мрій, терпінь

і мойого упадку.

Коли ж інакший намір твій -

до Гошева йди в болю:

вручи Пречистій перстень мій,

вручи їй власну долю.

Вона дасть послух молитвам

в тяжку твою годину:

дасть смерть тобі й обоїм нам -

у небі України.

1915

Василь Щурат

(24.08.1871-27.04.1948).

Простір національно-визвольних революцій.

 

"Усвідомити це, вивчити, обгрунтувати і застосувати на практиці, реалізувати в конкретній дії ідею фронту поневолених москвою націй, зробити увесь простір срср - тюрми поневолених націй - суцільним простором національно-визвольних революцій, унапрямлюваних і кермованих єдиною стратегією і тактикою - це є основою міжнародної політики українського націоналізму, національним обов'язком кожного українця, кожної української установи, організації, політичного угрупування, поодинокого політичного діяча", - Степан Бандера.

Головний об'єкт російської пропаганди.

 

"Кремлівська пропаганда і досі ширить міфи про колабораціонізм української повстанської армії, попри те, що УПА почала творитися в кінці 1942-го року - тоді, коли вся територія України була окупована нацистами. Відтак, повстанська боротьба українців почалася якраз проти нацистів. Антинацистський фронт був першим в боротьбі українських повстанців. Послідовними були у цьому наративі як радянські пропагандисти, так і сучасні.
Це абсолютно не випадково. Це вписується в широкий імперський російський наратив про те, що будь-яка боротьба українців за незалежність - це обов'язково зрада. Починаючи від часів Мазепи і мазепинців, через петлюрівців, і очевидно, що бандерівці ще донедавна були останні в ланцюжку цих борців за свободу України. Тому вони вважалися головним об'єктом російської пропаганди і засудження", - дослідник УПА, історик Володимир В'ятрович.

А в рогожці подарунок - 370 років брехні, ошукування, дискримінації, геноциду.

 

"Року 1654 прибули на Вкраїну посли од трьох держав, що хотіли взяти до себе Україну: од Москви, турції та Польщі. Богдан скликав Раду в Чигирині, аби вона вибрала, під чию високу руку піде Україна. І на цій Раді од духовенства виступив з гарячою промовою проти Москви черкаський протопоп Федор Гурський, великий богослов свого часу і славний проповідник. В палкій промові Гурський застерегав козацьку Раду од підданства Москві.
Посли прибули на Вкраїну з багатими гостинцями; гостинці польські були загорнуті в килим, турецькі в дорогий шовк, а гостинці московські... в рогожку...
І показуючи Раді на ці подарки, Гурський сказав палку промову. "От трех царей или волхвов - казав він - поднесены были младенчествовавшему Христу Спасителю дары: золото, ливан и смирна; дары сии предзнаменовали бытие, страдание и возвращение на небо. Злато предрекало царствование, ладан - погребение, смирна - Божественность. Так и сии дары, подносимые тремя царями младенчествующему народу, знаменуют участь его: чем покрыты или одеяны дары сии, тем покроется и народ, ими прельстившийся. Дары польские покрыты ковром, то и народ с поляками будет иметь ковры; дары турецкие покрыты тканью шелковою, то и народ облечется в шелк; дары московские покрыты рогожками, то и народ, соеденившийся с московитянами, оденется в рогожки и под рогожки... И сии предзнаменования вернее и превосходнее всех оракулов на свете"...
Ця промова Гурського зробила більше вражіння, ніж промова Хмельницького в оборону Москви. На Раді знявся галас, пішов заколот проти Богдана: його назвали зрадником, кричали, що він підкуплений Москвою і продає Україну...
Але духовенство нічого не вдіяло: Богдан вмів поставити на свойому..."

ІВАН ОГІЄНКО - "УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА"

Золота безнадійна осене.

 

Золота безнадійна осене,

Не боли мене, не боли,

Ти маленьку смужку просині

В час вечірній мені пошли.

Ти холодним місячним променем

Хрест віконця позолоти

І шляхами, так важко пройденими,

Безпросвітню ніч освіти.

Ярослав Лесів (03.01.1945-09.10.1991).

Загибель отця Ярослава Лесіва відбулась за нез'ясованих до сьогодні обставин. 13 вересня 1991 року священник на похороні свого друга Зеновія Красівського говорив про права людини, злочини комунізму і він часто наголошував, що кадебістів не можна допускати в політику і владу.
"Вже тоді шеренгами провокативні групи КДБ йшли в політику і владу. Отець Ярослав Лесів дуже багато знав і мав інформації про них, їхню діяльність. Його неодноразово викликали у прокуратуру міста Долини Івано-Франківської області. На Гошівській горі стояли черги людей на сповідь до греко-католицьких священників і нікого - до православних отців московського патріархату. Після вбивства отця Ярослава Лесіва пішла низка вбивств, які не розкриті до сьогодні. Отець Ярослав Лесів був зайвий для системи, яка таких людей відстежувала, знищувала. Це була загроза для системи", - дослідниця Анна Семенюк.