«Нас вчили бути толерантними і не заявляти свою позицію, бо це може когось образити. А коли це ображає нас, коли до мене звертаються російською, а я відповідаю українською, а хтось зверхньо дивиться? Тут треба поміняти ролі: ми на українській землі, де є правила і закон про державний статус української мови. Коли до мене звертаються, то це вже простір не індивідуальний. Індивідуальний простір, коли говориш собі під ніс. А коли до мене звертаєшся, то це вже суспільний простір і прошу у ньому дотримуватись чинного законодавства. «Я не хочу, щоб ти до мене говорив російською і не хочу на вулиці слухати гучну музику російською» – це не образливі слова, це позиція громадянина України», - Павло Гриценко.
Немає коментарів:
Дописати коментар