Вже недовго чекати на чудо.

 Вже недовго чекати на чудо,

Долетить на Дніпро луна,

І відроджена встане й буде

Королівною бранка сумна.

Буде скиглити чайкою мати,

Виряджаючи в поле синів.

І везтимуть, везтимуть гармати

Під козацький бадьорий спів.

Від Полтави до Харкова й Курська

Попливе синьо-жовтий стяг.

Не Дмитрій це і не Курбський

До Москви прокладатиме шлях.

Не раба, бо царям посилає

За зневагу прокльонів лють,

Але світлого мого краю

Переможна й кривава путь.

Але помсту царям і совдепам

За затоплені кров’ю поля,

За нездійснені сни Мазепи

Понесе УКРАЇНА моя.

Наталія Лівицька-Холодна

(15.06.1902-28.04.2005).