Розгортаю життя
як сувій полотна:
ось мережка гріхів
і низинка падінь.
Верховинка жадань,
яворівка притаєних прагнень.
Далі – хрестики чорні
моїх терпінь
і червона стебнівка
палкого кохання.
Ось гладинка жіночої ласки,
перетикання пестощів з ніжністю...
Ці нитки, ці голки.
Незаручені пальці в наперстках.
Все життя у шитті
і шиття, як життя.
Необвінчане моє життя,
мов сувій полотна.
Ірина Сеник.
Немає коментарів:
Дописати коментар