Життя - складний процес. Життя то така штука, яка
ніколи, нікому не гарантує спокій. Не тратьте
сили… Не шукайте клопотів. Рано чи пізно самі вас знайдуть.
До речі в польській
мові є також слово sztuka {штука}… Переклад слова sztuka {штука} з польської на українську мову має два
значення/переклади – мистецтво і вистава.
Подружнє життя це
окремий розділ. Окремий розділ мистецтва жити. Така собі вистава… Пан коломийський
розумівся на цьому мистецтві. Коломийський це прізвисько. Може пан був родом з
Коломиї. А може прізвисько йому дісталось через те що він любив приспівувати і
тверезим і не дуже: «Коломия не помиї, Коломия місто»... Чому таке прізвисько
пан мав мені достовірно не відомо. Прізвище пана мені також не відоме.
Пан коломийський в
найкритичніших ситуаціях подружнього життя запевняв дружину, що він їй буде вірним
до останнього подиху… Все інше дрібниці... Можна виправити. Дружина хитала
головою і подружнє життя продовжувалось.
Вона класиків не
читала. Якщо б читала, то їй було б відомо, що класик сказав: «Народжений пити
кохати не здатний». Може класик і не кохання мав на увазі... Може висловив
думку іншими словами… Може це був зовсім не класик, а любитель спостерігати за
мистецтвом жити. Так тривало не один рік. І ніщо не віщувало змін. Та
неймовірна вірність дружині підірвала здоров’я пана коломийського. Він вимушений був звернутись
за допомогою до фахівців. Запис у медичній картці пана коломийського після
обстеження був таким собі вироком…
Пан коломийський дуже
перейнявся станом свого здоров’я. На якийсь час навіть відмовився від алкоголю…
Тривало це недовго. Одного прекрасного дня дружина знову почула клятву пана коломийського
про вірність до останнього подиху. Дружина як завжди похитала головою і
поцікавилась де зарплатня? Пан коломийський не хитаючись витримав паузу і
змірявши дружину поглядом відповів: «Кохана!... Ти ж знаєш. Я дуже хвора
людина. Скільки мені залишилось?... Це риторичне запитання. Цього ніхто не
знає. Від цирозу здоровішим ніхто ще не став. Хана. Мені капздець. Ти ж
розумієш ситуацію?... Я тепер не можу пити будь-що. А якісного за дешево не
знайти. Дорога ти моя! Шо там тої зарплатні? Менше за субсидію».
А я що? Я нічо. Нажаль
горілка п’є людей до дна… Якщо б горілка була ліками, її б ніхто не вживав. Життя
це дійсно мистецтво, вистава… Не залежно від того, чи та вистава комедія, чи
трагедія, всі обов’язково хочуть одержати головну роль… Ніхто не згоден бути
статистом. Ми навіть не зауважуємо як стаємо героями трагікомедії.
Немає коментарів:
Дописати коментар