«Наш час – ера кретинів, ера споживання, і я був
би останнім ідіотом, якщо би не витряс з кретинів своєї епохи все, що тільки
можна».
Сальвадор Далі.
Ера споживання триває…
Як наслідок і все інше нікуди не зникло. Завжди знайдеться пан, котрий не
вважає себе ідіотом і витрясе з кретинів все, що тільки можна. Застосувавши
надзвичайно просту формулу успіху… Бери побільше, ховай подальше.
Криза триває не перший
рік… Під час кризи продати активи не просто. Продати активи вигідно неймовірно
важко... Придбати активи можна без проблем. Ось і ощасливили громадян України
президент, та уряд придбанням банку «Приват». То надбання назвали
націоналізацією. Націоналізували на благо українського народу найбільший банк
України… А разом з ним діру в 150 млрд. гривень, яку буде латати держава… Тобто
цю величезну суму компенсують громадяни платники податків, а також громадяни
котрі вже не платять і ті котрі ще не платять податки… Суми вражають. Кожен
платник податків буде змушений доброю волею держави компенсувати 10 тис.
гривень. Але держава це всі громадяни. Тому платити будуть всі… Стверджують
оптимісти. У песимістів інша думка... Всі, то не абсолютно всі. Дрібочку менше
ніж всі. Адже є особи, які себе не вважають ідіотами… Мимо гаманця кожного
українця прошмигне приблизно 3.5 тис. гривень. Ця, так звана націоналізація
зачепила за живе не одну особу… Скільки голів, стільки думок. Хтось вважає, що
всі негаразди банку пов’язані з неправильною кредитною політикою. Є особи, котрі
думають, що цього б не сталося, якби професійно працювали контролюючі органи. Хтось
стверджує, що проблеми виникли через кризу. Є такі, в котрих виникає сумнів, що
150 млрд. гривень можна вивести з банку самотужки… Мають бути задіяні всі
структури контролюючі банківську діяльність. Ті що нічого не тямлять в
банківській справі роблять припущення, що це звичайна крадіжка. Дехто вважає,
що це не звичайна крадіжка. А крадіжка століття…
А я що? Я нічо. В
банківській справі нічого не тямлю. Але можу зробити припущення, що це не
крадіжка, не злочинна недбалість, не непрофесійність банківських працівників і
контролюючих органів. Бо тоді б проводились якісь розслідування. Наприклад
службові, чи якісь інші… Хтось би за щось ніс якусь відповідальність… Не
обов’язково кримінальну. Будь-яку. Цього ми не спостерігаємо. Отже це творчий
підхід до справи. Неповторима колективна творчість. Спробуйте повторіть…
Продасть держава цей
банк згодом, чи ні… Невідомо. Та й навіщо нам це знати вже зараз і негайно. Але
можна зробити припущення, що якщо творчому колективу вдасться зберегти склад
незмінним… То в близькому майбутньому нас очікує не тільки розкрутка інфляції,
курсові стрибки, та інші наслідки так званої націоналізації… Але і нові творчі
успіхи колективу натхненного успішною націоналізацією.
Держава купила банк за
символічну ціну - 1 гривня, а вартість конкретна… 150 мільярдів гривень.
Ніщо не виникає з
нічого і не зникає безслідно…
Звичайно гроші це не
все. Цю фразу без кінця можуть повторювати ті до котрих доля посміхається тоді,
коли вони сплять… Гроші це не все. Гроші це не все. Гроші це не все.
Не має потреби з ними
сперечатись, бо гроші дійсно це не все… Але не на багато менше ніж все.
Немає коментарів:
Дописати коментар