Переключаючи канали, надибав передачу на українському
телеканалі про життя простого люду у так званих сусідів… Наче про проблеми
простого люду у сусідів, а ніби аналог… Так задумано, чи мені здалося?..
В кінці робили підсумок. Згадали гру в наперстки… Це
азартна гра в якій приймають участь декілька осіб. Один грає, кілька підставних
і сарака (сердега, бідолаха), котрого роблять всі разом…
Підставні не марнуючи часу беруть участь в політграфшоу;
обзивають громадян України тупими вівцями та інфантильними довбоРобами; цвенькають,
що Україна спровокувала анексію Криму через скасування мовного закону; базікають
про відмову від політики гармонізації законодавства України з ЄС; торочать про
подачу води до Криму; ґерґочуть про можливість оплати комунальних послуг
доходом від продажу домашніх тварин; верзуть про зміну законодавства, щоб
відновити переслідування учасників Революції Гідності (змішати полеглих та
живих героїв з брудом антимайдану, з злочинцями котрі віддавали накази і виконували
накази вбивати)…
Граюн тим часом приміряється до найрізноманітніших ролей…
То він приміряється до ролі борця з
усіма та з усім, з чим тільки можна вигадати боротьбу… Раптом граюн вже в ролі
зверхньокомандувача… То він приміряється до ролі турборежимного реформатора… Не
можна змарнувати можливість побути в ролі миротворця. То ж граюн робить спробу
приміряти роль миротворця, зазираючи в очі військового злочинця, бачить в них
бажання миру…
Та от халепа… Виконання жодної ролі не було таким досконалим
та успішним як «гра прутнем на піаніно».
Грання, то перепрошую мистецтво, яке для всіх цікаве. Завдяки
трансляції того грання на телебаченні, граюн став відомою особою в США:
- А-а-а то той, що грає членом на піаніно!..
На сам кінець пару слів про сараку,
котрого роблять всі разом… В ролі сараки, громадяни, котрі навіть зробити
припущення не могли, що з їх доброї волі до влади прийдуть кровосісі, які
будуть пропонувати продавати дворових собак, щоб заплатити комірне…
Жіночка, котрій пропонували продати
домашнього улюбленця, голосувала на виборах за СН. Бо повірила, що люди після
семидесяти років платити комірне не будуть. Обіцянок було не міряно… Язик без
кісток. Можна зробити припущення, що обдув населення значно збільшив кількість
прихильників СН.
Обіцянка цяцянка, а декому радість.
Будучи
претендентами на владу обіцяють, обіцяють, обіцяють... Після досягнення мети всі обіцянки стають
не актуальними. Бо яким же потрібно бути не розумним, щоб напружуватися, якщо
декому достатньо обіцянок. Навіщо давати ще щось?
Для когось слуга, для когось народ, для
когось спілка наперсточників.
А я що? Я нічо. Чув від когось, чи десь прочитав… Не можу
згадати. Думка засіла в пам’яті: «Справи йдуть все гірше. Влада дурнішає на
очах. При безперервній зміні влади, професійний рівень кожного наступного
складу все нижчий». Приблизно так…
Хто б міг припустити, що той рівень буде на
стільки не професійним?.. Та не професійність, прошу я вас, це бімба
уповільненої дії…
СЛАВА УКРАЇНІ!
Немає коментарів:
Дописати коментар