Я вам не завидую духом бідні...

Я вам не завидую духом бідні,
що ви живете тихо, без мети,
що ви, хоч на землі з людей послідні,
будете перші по своїй смерти̍.
 
Мені не жаль, що щастя ви не гідні,
котре в марницях вмієте найти,
що ви, хотя безумним скотам рідні,
так бережете пітьми дурноти.
 
Та жаль мені тих мучеників гадки,
що ради вас за світлом правди йдуть,
своє життя на жертвеник кладуть,
 
щоб мали ви і щастя, і достатки;
самі ж, як метеори, в тьму падуть,
не певні, чи згадають їх нащадки.
 

О. Маковей, 1894 рік.
Вірш вперше надрукований в збірці «Поезії», видання 1895 року.

А я що? Я нічо. Без метеорів небо не небо, життя не життя… Хтось сказав, що бути вільним з ласки – різновид неволі. Невільником є тільки той, хто з цим згоден.