Покликані до життя і чину.

У середині 20-х років у Галичині була здійснена невдала спроба створення націоналістичної партії «ЗАГРАВА», але в еміграції виникає й успішно діє ціла низка молодіжних націоналістичних організацій: «Групи української національної молоді», «Легія українських націоналістів», «Стрілецька громада» та інші. Найбільший авторитет мала дійсно найсолідніша Українська Військова Організація (УВО), що була створена Євгеном Коновальцем 1920 року у Празі. Саме вона стане основою нового угруповання. Численні підпільні групи поступово з’являються по всій Західній Україні. Внаслідок усього того на І Конгресі Українських Націоналістів, що проходив у Відні з 28 січня до 3 лютого 1929 року, урочисто проголошується створення ОУН: «Конгрес покликав до життя й чину єдину Організацію Українських Націоналістів, що має охопити всі існуючі націоналістичні групи, та ухвалив головні засади українського націоналізму. Маючи за свою мету відновлення, упорядкування, оборону та поширення Незалежної Соборної Української Національної Держави, українські націоналісти змагатимуть до зібрання творчих сил унутрі нації та до зміцнення її відпорности назовні.
Тільки повне усунення всіх окупантів з українських земель відкриє можливості для широкого розвитку Української нації в межах власної держави».