Не іронічне.

А ми народ такий:
вам треба шмат землі?
Беріть!
- А як Дніпро?
- Нехай для вас тече.
Хай хата буде вам.
- Підвалини ж гнилі!
- Полагодим самі, коли нам припече.

Бо ми – народ такий.
Як треба – втечемо
на Тихий океан, в Сибір, у Казахстан,
самі собі, самі одягнемо ярмо,
посіємо себе в чужий гостинний лан.

Бо ми – народ такий.
Повсюди кричимо,
що нас багато є, що незнищенні ми.
Цій істині старій онуків навчимо,
хоч розповзуться ті між іншими людьми.

Бо ми – народ такий.
В нас мову забери –
мовчатимем, а ні – позичимо чужу,
аби лиш сала шмат подав нам хто згори
та наварив для нас вареників діжу.

Отак і живемо, не відміряєм час
і любим повторять, копилячи губу:
- А ми – народ такий.
Ви що, немає нас?...
А ми собі живем, не клянучи судьбу!
 
ЛЕОНІД ГОРЛАЧ.