Україна.

Я бачила той щедрий край, в якого
земля чорніша від смоли,
хоч і Чорнобилем затрута…
Там прапор піднімався і спадав –
це люди встали до протесту.
Це люди мріють щоб народ
мав рідну мову, школу, церкву,
щоб всі у злагоді жили
і не боялися нікого.
А віщий, вічний наш Тарас
дивився з постаменту на Вкраїну
і бачив край відродженим і гордим.
Він вірив, що весняний теплий легіт
не зміниться уже грозовим вітром…
 
ОЛЬГА ДОЛЕНГА.