Скорботна мати.

 Твій спокій - мов лист на трепеті:

ти ждеш - може з півдня надійдуть сини,

ти ждеш - може з півночі прийдуть вони,

а півні співають вже втретє...

Із заходу прийдуть? Зі сходу?

Чи давить коріння густе ковили

Їх голови буйні й тому не знайшли

додому ні стежки, ні броду?

Щоднини надія чорніє

за хмарами й на журавлинім крилі...

- Зійди із небес, походи по землі,

спаси її, мати Маріє!

Всі кажуть - чекаєш ти марно...

Синів твоїх ворог розп'яв на хресті...

Ти марно сукаєш свічки в самоті -

о ти, найдорожча примаро!

Всі кажуть, що ти навіжена...

...Голодна і боса, бродяжиш вночі...

...Розхристана, полем ідеш, плачучи,

повз чорних тополь веретена...

Орест Масикевич.