Свобода - це можливість робити добро.

"Свобода – це можливість робити добро. Ми люди, і ми вільні. А це значить, що ми маємо право робити добро. Звичайно, ми можемо помилятися, але основний сенс свободи – людина не має права чинити зло. Натомість незалежність – це свобода від зовнішніх впливів. Незалежність – це не сваволя. Незалежність – це політичне поняття. Отже, у наші часи цілій державі, цілому народу випала нагода діяти задля власного блага. І відтепер людина просто зобов’язана бути творчою, патріотичною, свідомим християнином – громадянином своєї держави", – єпископ-емерит УГКЦ, кардинал Католицької церкви Блаженнійший Любомир Гузар (26 лютого 1933 року - 31 травня 2017 року).

Не люблять нас в світі одні моск@лі.

 Не люблять нас в світі одні моск@лі,

Така Твоя воля, Всевишній,

Розкидані ми, як зерно, по Землі

І скрізь проростаємо пишно.

Живемо в достатку на рівних правах

В одній християнській родині

Ми в Польщі, Німеччині, на островах,

В Бразилії і Аргентині,

В Америці тощо, Канаді, Перу,

У сонячній Венесуелі...

Нас люди шанують, ми скрізь до двору,

Бо ми і в печалі веселі.

Ми є українці! Все інше пусте.

І де ми живем не важливо.

Ми вдячні Америці власне за те,

Що кожен народ в ній щасливий.

Ось де парадокс, долі нашої суть,

Так було завжди і донині:

Ніде українці в журбі не живуть,

Як тільки в самій Україні.

Євген Рибчинський

 2012 рік.

Травень є травень.

 Травень є травень. І ми неповторно живі,

й наші сади мов ліси з непролазною тінню.

Скільки тепла подаровано цьому камінню,

світла - цим вікнам, підземного тління - траві?

Скільки увімкнуто в нас кольорових вогнів?

Травня несем на собі неспокійну відзнаку:

тут, між великістю каменя й малістю злаку,

чи не обернеться милість природи на гнів?

Скільки на наших очах облетіло кульбаб?

Що залишається - стебел пусте безголів'я?

Мислячих стебел розкішно-густе пустослів'я?

Стежимо за вітром і промінь - мов поданий трап.

Кров переміниться. Цвіт на каштанах мине.

Ми поспішаємо жити, немов після мору.

Може, у тім і спасіння - пізнати цю пору,

ніби останнє цвітіння. Єдине. Одне.

Юрій Андрухович

Каденції були найуспішнішими за роки незалежності.

 "Каденції Ющенка і Порошенка були найуспішнішими за роки незалежності. Попри справедливі претензії до цих президентів. Обидва косячили. Але обом ми могли, не боячись, висловлювати претензії.
Памʼятаєте того чоловіка, який заявив, що брат Єрмака бере гроші за призначення на посади? І де той бідолага? Відправили швидко на фронт. Швидко він там загинув. Певне, випадковість. Та і кримінальної справи більше немає", - Зоя Казанжи.

На сьомому небі...

 Коли Ганнуся нарешті вийшла заміж за Михайлика, вона була на сьомому небі від щастя... І на третьому місяці від Івасика.

Лихе віщування.

 Позлітались ухатії сови,

Заквилили сумно сичі,

Собаки голоднії знову

Завили удень і вночі,

І хмари, як ворон той, чорні,

Насупившись, вгору пливуть…

Їх блискавки ріжуть огненні,

В їх громи страшенно гудуть…

Йде-суне лихая година,

Пригнічені люди мовчать.

Задума їх голови вкрила,

В їх острахом очі горять;

А серце, б’ючися об груди,

Важкий вибива перебій…

О рідная земле! Чи буде

У тебе хоч трохи спокій?

Чийсь голос іздалека лине,

Мов з вітром гомоне трава:

“Без волі – все живеє гине,

Без волі – і я не слуга”.

Панас Мирний.

Ми віримо.

Як ранком навесні іде по полі 

Якийсь вітрець, що будить і п’янить,

Так і на нас повіяв вітер волі,

Бажання пройняло нас: хочем жить!

Ми хочем жить. Хоч попелом, димами, 

Руїною покрився рідний край,

Хоч "Вічную" співають вже над нами,

Ми віримо, що йде, що йде наш май.

О, він прийде! Прийде до нас конечно, 

Гроби квітучим квіттям прибере.

Ми віримо глибоко й безконечно,

Що правда, і добро, і наш народ не вмре!

Богдан Лепкий.

О слово рідне!

 О слово рідне! Орле скутий!

Чужинцям кинуте на сміх!

Співочий грім батьків моїх,

Дітьми безпам'ятно забутий.

О слово рідне! Шум дерев!

Музика зір блакитнооких,

Шовковий спів степів широких,

Дніпра між ними левій рев...

О слово! Будь мечем моїм!

Ні, сонцем стань! вгорі спинися,

Осяй мій край і розлетися

Дощами судними над ним.

1907 р.

Олександр Олесь.

Країна знекровлена і знесилена.

 

Країна знекровлена і знесилена. Мова вже давно не йде про перемогу. Країна втрачає своїх воїнів і громадян. Діти гинуть. Економіка летить в тартари. А зеленський і «ефективні менеджери» продовжують свої азартні полювання на відьом. НАВІЩО?
Немає сил все оце писати. Тим паче, нічого нового. Ви ж бачите самі, що вся гниль має посади і вплив. Слуги-зрадники благополучно «релокувалися» за кордон і дуже дивним чином – безперешкодно.
Парламент представляє безугла, яку потребує лікування, а не трибуни. Єрмак замість всього МЗС. Боротьба на всіх рівнях зі здоровим глуздом.
Знаєте, що найпечальніше? Те, що велика кількість людей зацікавлена в збереженні цієї влади. Особливо ті, хто має кожного дня свої «нацарьовані сто карбованців». Вони вже пристосувалися. Війна дає великі можливості. Особливо якщо ти не на фронті", - Зоя Казанжи, журналістка, громадський діяч, письменниця.

Українофобія.

 УКРАЇНОФОБІЯ - це, згідно з законом, дискримінаційні дії й публічно висловлені заклики (зокрема у медіа чи творах), що заперечують суб'єктивність УКРАЇНИ, української нації, боротьбу проти підкорення, експлуатації, асиміляції українського народу, а також правомірність захисту політичних, економічних, культурних прав українського народу, розвитку української національної державності, науки, культури, зневажають питомі етнокультурні ознаки українців, ігнорують українську мову та культуру.
Досі відсутнє в національному законодавстві бодай адміністративне покарання за прояви українофобії,  малодієвими є норми про кримінальну відповідальність за колаборацію, відсутня відповідальність за публічну пропаганду ідеології "русского міра".

Росіянізація.

 русифікація або росіянізація, російщення, зросійщення, змоскалення, помоскалення, москалізація - сукупність дій та умов, спрямованих на зміцнення російської національно-політичної переваги в УКРАЇНІ та серед українців, за допомогою переходу чи переводу осіб неросійської національності на російську мову й російську культуру та їхньої подальшої асиміляції. У XVIII-XIX століттях офіційно вживався термін "обрусение".
Зросійщення зумовила державна політика російських режимів - спочатку царського, а згодом радянського й сучасного неоімперського, а також обставини, в яких перебували або перебувають неросійські народи унаслідок своєї належності до російської імперії чи радянського союзу.