Вже день давно заснув у чорних травах
І ліс із лап струсив на землю сни.
Стояла ніч, таємна й кучерява,
І сходив місяць в небо по росі.
І мружились до неба таємниці,
І казка йшла із різьбленим ціпком,
Несла в руці нестиглі ще суниці
Й настояне на травах молоко.
І було всюди тихо і цікаво,
Хитались зорі, срібні і німі,
І я ішла, бо я чомусь не спала,
Шукала сон в замріяній траві.
А потім день збудивсь у чорних травах
І мрія стала тільки білим сном,
Лиш я у шумі дня в руці тримала
Настояне на казці молоко.
Софія Когут.
Немає коментарів:
Дописати коментар