Творчий підхід...

«Наш час – ера кретинів, ера споживання, і я був би останнім ідіотом, якщо би не витряс з кретинів своєї епохи все, що тільки можна».

Сальвадор Далі.

Ера споживання триває… Як наслідок і все інше нікуди не зникло. Завжди знайдеться пан, котрий не вважає себе ідіотом і витрясе з кретинів все, що тільки можна. Застосувавши надзвичайно просту формулу успіху… Бери побільше, ховай подальше.

Криза триває не перший рік… Під час кризи продати активи не просто. Продати активи вигідно неймовірно важко... Придбати активи можна без проблем. Ось і ощасливили громадян України президент, та уряд придбанням банку «Приват». То надбання назвали націоналізацією. Націоналізували на благо українського народу найбільший банк України… А разом з ним діру в 150 млрд. гривень, яку буде латати держава… Тобто цю величезну суму компенсують громадяни платники податків, а також громадяни котрі вже не платять і ті котрі ще не платять податки… Суми вражають. Кожен платник податків буде змушений доброю волею держави компенсувати 10 тис. гривень. Але держава це всі громадяни. Тому платити будуть всі… Стверджують оптимісти. У песимістів інша думка... Всі, то не абсолютно всі. Дрібочку менше ніж всі. Адже є особи, які себе не вважають ідіотами… Мимо гаманця кожного українця прошмигне приблизно 3.5 тис. гривень. Ця, так звана націоналізація зачепила за живе не одну особу… Скільки голів, стільки думок. Хтось вважає, що всі негаразди банку пов’язані з неправильною кредитною політикою. Є особи, котрі думають, що цього б не сталося, якби професійно працювали контролюючі органи. Хтось стверджує, що проблеми виникли через кризу. Є такі, в котрих виникає сумнів, що 150 млрд. гривень можна вивести з банку самотужки… Мають бути задіяні всі структури контролюючі банківську діяльність. Ті що нічого не тямлять в банківській справі роблять припущення, що це звичайна крадіжка. Дехто вважає, що це не звичайна крадіжка. А крадіжка століття…

А я що? Я нічо. В банківській справі нічого не тямлю. Але можу зробити припущення, що це не крадіжка, не злочинна недбалість, не непрофесійність банківських працівників і контролюючих органів. Бо тоді б проводились якісь розслідування. Наприклад службові, чи якісь інші… Хтось би за щось ніс якусь відповідальність… Не обов’язково кримінальну. Будь-яку. Цього ми не спостерігаємо. Отже це творчий підхід до справи. Неповторима колективна творчість. Спробуйте повторіть…

Продасть держава цей банк згодом, чи ні… Невідомо. Та й навіщо нам це знати вже зараз і негайно. Але можна зробити припущення, що якщо творчому колективу вдасться зберегти склад незмінним… То в близькому майбутньому нас очікує не тільки розкрутка інфляції, курсові стрибки, та інші наслідки так званої націоналізації… Але і нові творчі успіхи колективу натхненного успішною націоналізацією.

Держава купила банк за символічну ціну - 1 гривня, а вартість конкретна… 150 мільярдів гривень.

Ніщо не виникає з нічого і не зникає безслідно…

Звичайно гроші це не все. Цю фразу без кінця можуть повторювати ті до котрих доля посміхається тоді, коли вони сплять… Гроші це не все. Гроші це не все. Гроші це не все.

Не має потреби з ними сперечатись, бо гроші дійсно це не все… Але не на багато менше ніж все.

Формула успіху...

Молода особа шукає працю. Сьогодні це вже не перша спроба втілити мрію в життя. Щось не задовільняє працедавців. Щось не подобається шукачу…

- В оголошенні сказано, що вашому підприємству потрібні працівники. Що пропонуєте?...

-Так, нам потрібні кваліфіковані працівники. Фахівці з вищою освітою, з досвідом роботи. Яка у пана освіта?

- Вища, та й не одна!...

- В якому вищому учбовому закладі пан навчався?… За якою формою навчання пан здобував вищу освіту?... За денною, вечірньою, заочною, дистанційною, екстернатною.

- Я навчався… Навчався заочно-дистанційно.

- Можемо запропонувати пану працювати землекопом...

- А що, перепрошую, потрібно буде робити?...

- Землекопи в основному копають землю лопатою.

- А в лопати, перепрошую, є моторчик?... Або якийсь інший механізм, що приводить її в рух?

- Прошу пана! Де ви бачили лопату з моторчиком?... Формула успіху дуже проста! Береш побільше, кидаєш подальше.

- Перепрошую! Не смію питати, але хотів би знати. Де пан бачив єврея з лопатою?... Формула успіху дуже проста. Береш побільше, ховаєш подальше.

А я що? Я нічо. Беремо декілька анекдотів, додаємо декілька афоризмів… Змішуємо і отримуємо реалії нинішнього дня. Нічого не маю проти жодної з форм здобування освіти. Але повинні бути якісь розумні, виважені межі застосування різних форм здобування освіти… Яка б освіта не була, але вона не універсальна.

Всім відомо, куди не підеш в пошуках праці, вимагають професійних знань та досвіду роботи по спеціальності… Єдині хто можуть бути аматорами це політики. Особи котрі мають вплив на життя країни…

Чи дали б згоду пани аматори на лікування лікарю-хірургу котрий здобув вищу освіту в університеті внутрішніх справ заочно-дистанційно?... Чи університеті залізничного транспорту. Їм «феофанії» подавай… А до коваля-травматолога, слюсаря-стоматолога, геолога-гінеколога, бурильника-невропатолога… А що щось не так? Чому б і ні?…

Геолог-геофізик Пахло з калюги… Чи з Калуги?... Котрий згодом став М. Я. Азаров. З тим прізвищем суцільне непорозуміння. Ціла детективна історія. Як у справжнього геолога, аж три офіційні версії… То щастячко з калюги опинилось у нас і запровадило «азаровщину». Тобто геолог-геофізик провадив економічну і соціальну політику… За словами пана Пахла-Азарова, він є автором 14 бюджетів за роки незалежності України. Як було насправді?... Коли він зробив таку заяву у ВРУ, йому ніхто не перечив... Ще й законотворчістю займався у ВРУ. Ото папєрєднік універсал. Не менш моторними, та універсальними виявились і піріємнікі…

Життя мистецтво...

Життя -  складний процес. Життя то така штука, яка ніколи, нікому не гарантує спокій. Не тратьте сили… Не шукайте клопотів. Рано чи пізно самі вас знайдуть.

До речі в польській мові є також слово sztuka {штука}… Переклад слова sztuka {штука} з польської на українську мову має два значення/переклади – мистецтво і вистава.

Подружнє життя це окремий розділ. Окремий розділ мистецтва жити. Така собі вистава… Пан коломийський розумівся на цьому мистецтві. Коломийський це прізвисько. Може пан був родом з Коломиї. А може прізвисько йому дісталось через те що він любив приспівувати і тверезим і не дуже: «Коломия не помиї, Коломия місто»... Чому таке прізвисько пан мав мені достовірно не відомо. Прізвище пана мені також не відоме.

Пан коломийський в найкритичніших ситуаціях подружнього життя запевняв дружину, що він їй буде вірним до останнього подиху… Все інше дрібниці... Можна виправити. Дружина хитала головою і подружнє життя продовжувалось.

Вона класиків не читала. Якщо б читала, то їй було б відомо, що класик сказав: «Народжений пити кохати не здатний». Може класик і не кохання мав на увазі... Може висловив думку іншими словами… Може це був зовсім не класик, а любитель спостерігати за мистецтвом жити. Так тривало не один рік. І ніщо не віщувало змін. Та неймовірна вірність дружині підірвала здоров’я пана коломийського. Він вимушений був звернутись за допомогою до фахівців. Запис у медичній картці пана коломийського після обстеження був таким собі вироком…

Пан коломийський дуже перейнявся станом свого здоров’я. На якийсь час навіть відмовився від алкоголю… Тривало це недовго. Одного прекрасного дня дружина знову почула клятву пана коломийського про вірність до останнього подиху. Дружина як завжди похитала головою і поцікавилась де зарплатня? Пан коломийський не хитаючись витримав паузу і змірявши дружину поглядом відповів: «Кохана!... Ти ж знаєш. Я дуже хвора людина. Скільки мені залишилось?... Це риторичне запитання. Цього ніхто не знає. Від цирозу здоровішим ніхто ще не став. Хана. Мені капздець. Ти ж розумієш ситуацію?... Я тепер не можу пити будь-що. А якісного за дешево не знайти. Дорога ти моя! Шо там тої зарплатні? Менше за субсидію».

А я що? Я нічо. Нажаль горілка п’є людей до дна… Якщо б горілка була ліками, її б ніхто не вживав. Життя це дійсно мистецтво, вистава… Не залежно від того, чи та вистава комедія, чи трагедія, всі обов’язково хочуть одержати головну роль… Ніхто не згоден бути статистом. Ми навіть не зауважуємо як стаємо героями трагікомедії.