Ну, здрастуй, смерть.

Ну, здрастуй, смерть. Що дивишся на мене, 

Крізь чорні дула? Я вже не втечу,

І на коліна не дозволять гени,

Кажи уже, я поки помовчу.

Чому стоїш за спинами, як злодій?

Чи так не любиш сигаретний дим?

Я ще весною мріяв на городі,

А влітку танком в’їхати у Крим.

Ти не зважай на них, вони - приблуди,

Дай докурити, встигнемо іще,

Невже отак ідуть у вічність люди,

Востаннє закуривши під дощем?

Хоч усміхнися, де ще погуляєм?

Тече ріка, ні вирв, ні берегів,

Нема ніде миліше того року ,

Який любив, отак, як я любив…

А що зазвичай кажуть наостанок?

Чи просять ще хоч декілька хвилин?

Уже без мене спалахне світанок,

І сонце промінь кине через тин…

Давай уже, бери мене за руку,

Чи як ти там у засвіти ведеш?

Померти що? Хіба що серця стукіт,

Урветься там, де річку перейдеш…

Як жив? Та як, отак, щоб не сказали,

Що десь здригнувся або відступив,

Життя замало днів відрахувало,

Я б, якщо чесно, трохи ще пожив…

Та що тепер, нехай стріляють свині,

Недопалок вже пальці обпікав,

Ходімо, смерте. Слава Україні!

А світ: «Героям слава» відказав.

(надибав в мережі).

Я закоханий палко, без міри...

 

Я закоханий палко, без міри

У небачену вроду твою.

Все, що в серці натхненне і щире,

Я тобі віддаю.

Ти дала мені радісну вдачу,

Кров гарячу пустила до жил.

Я без тебе нічого не значу,

Ніби птиця без крил.

Кожну хвилю у кожну днину

Гріє душу твоє ім'я,

Ненаглядна, горда, єдина,

Україно моя.

Василь Симоненко

1958 рік.

Мав би публічно вибачитися...

 "Чи п'ять років опісля він усвідомлює, що всі ці п'ять років саме він послаблював обороноздатність України? Категорично цього нема. І думаю, не буде. Напевне традиційно він буде звинувачувати всіх нас із Порошенком. Чи зараз з боку президента, Верховного Гловнокомандувача і української влади робиться усе необхідне для посилення обороноздатності України? Ні. А ще я вважаю, що Володимир Зеленський мав би публічно вибачитися перед Марусею Звіробій. Бо вона на фронті ціною свого життя, свого майбутнього, спокою своїх дітей захищала і захищає Українську Державу. На відміну від нього, його друзів, сусідів і так званої команди", - Софія Федина.
Володимир Зеленський на суд не прибув. Суд вирішив можливим розглянути клопотання сторони захисту за відсутності потерпілого.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному суді.

Сядемо за стіл і дамо гідну оцінку всім.

 Матвій Михайлович Шестопал народився 7 листопада 1917 року. Відійшов у кращі світи, - де нема Режимів, доносів, кадебе, а є вікова умиротвореність - 20 серпня 1986 року.
Від дзвінка до дзвінка на війні: 1941-1945 роки.
Фронтові дороги. А на тих дорогах: смерть, каліцтва, жахи Господні, оточення (котли), прориви до своїх, сніги, морози люті, голодне і напівголодне існування... Ржев, Сталінград, Ростов, Нікополь, Миколаїв, Білорусія, Східна Прусія, Польща, Берлін - берлога фашизму.
1942 року - із самого пекла боїв у Сталінграді Матвій Шестопал (капітан-фронтовик) написав листа знаменитому на той час публіцистові Іллі Еренбургу. І там були сказані такі крамольні слова: коли скінчиться війна, ми помиємо руки, сядемо за стіл і дамо гідну оцінку всім... хто воював, а хто довів країну до того, що ворог загнав нас аж до Волги. Ілля Еренбург опублікував листа в книзі "Люди, годы, жизнь".

З брехні брехня, з пакості пакість.

 Матвій Шестопал у книзі "Євреї на Україні", яка була написана ще 1978 році, але вперше видана лише у 1998 році, вважає:
"Замітаючи сліди своєї антинародної діяльності на Україні, євреї з допомогою різних підголосків грубо перекручують історичний процес, фальсифікують минуле, підтасовують факти, часом зовсім їх ігнорують. При цьому вони перуть своє брудне минуле, а помиї безцеремонно виливають на голови інших. Українські ж чиновники від науки, втративши будь-яке почуття національної гідності, акуратно списують з єврейських шпаргалок і думають, що роблять патріотичну справу. Драгоманов називав такий метод не "історіописанням", а "історіоробленням", при якому виходить з брехні брехня, з пакості пакість".

Усі ресурси йшли на армію.

 "Ні Черчіль, ні Рузвельт під час Другої світової війни не роздавали гроші населенню, тому що усі гроші спрямовувались на перемогу у війні. Податки підвищувались, щоб виробляти якісні боєприпаси, щоб врятувати життя солдат, знищити ворога. Не створювали для перемоги у Британії та США нових міністерств, бо єдність була в одному - усі ресурси йшли на армію, а не на збільшення кількості цивільних чиновників, заброньованих від служби. Лідери країн-переможців віддали усе заради перемоги.
Президент України не діє так, як Черчиль чи Рузвельт, бо у нього інші пріоритети. Саме тому ніхто в країні не руйнує національну єдність і не підриває стійкість так, як це робить сам Зеленський", - Юрій Бутусов.

Протестували проти відведення військ.

 "Насправді ситуація є абсолютно дикою, тому що 5 років тому, 26 жовтня 2019 року, ми з Марусею протестували проти відведення військ у Золотому, проти хамства військовослужбовцям і проти того, що послаблюється обороноздатність нашої армії.
Чи прийшло до потерпілого усвідомлення, що вся ця кримінальна справа і його переляк від "слів двох невідомих йому жінок" - це тотальний треш і дискредитація боротьби Збройних Сил України проти московської федерації? Думаю, що ні. Чи буде вибачення з його боку за те, що з відведення наших військових у Золотому почалася по суті активна непідготовка до майбутнього вторгнення? Впевнена, що не буде", - Софія Федина.

Безсороромна брехня та кров.

 "Верховний головнокомандувач Володимир Зеленський мільярди гривень витратив на свою передвиборчу кампанію - на роздачу 1000 гривень, що по суті є підкупом виборців, на створення нового та нікому не потрібного міністерства національної єдності, на афери з закупівлями мін та снарядів, які не вибухають. Розповідаючи, що Україні потрібна національна єдність та стійкість, гроші виділяються на пустий піар.
Зеленський фактично вкрав гроші на захист України, прирік тим самим на загибель багатьох захисників, тому що впевнений, що з допомогою підкупу та політтехнологій зможе ввести в оману тих, хто вижив у тилу, і всидіти на посаді, тому крім крісла та влади Зеленський ні про що інше думати не збирається.
Брехня та кров, безсоромна брехня та кров замість справжньої єдності та справжньої стійкості, брехня і кров у вчинках і на словах", - Юрій Бутусов.

Вибачень ми не почули й не почуємо.

 Галицький районний суд Львова закрив кримінальну справу проти народної депутатки Софії Федини та військовослужбовиці Марусі Звіробій (Олена Біленька) за "погрози убивством" Володимиру Зеленському та звільнив їх від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності. Кримінальне провадження розглядала 5 грудня суддя Галицького районного суду Львова Ірина Волоско.
"Сьогодні ця справа завершилася, але вибачень ми не почули й не почуємо. Я мала надію, що за час воєнного стану Володимир Олександрович тихесенько забере свою заяву і не буде ганьбитися тим, що є потерпілим. Він цього не захотів зробити. Справа зараз закрита, і я маю надію, що це перша ластівка проявів справедливості у нашій державі", - Софія Федина.

Чому влада не реагує?

 "Армія стікає кров'ю, сотні бригад та батальйонів пишуть відчайдушні заклики в соцмережах до громадян - купіть нам дрони, купіть антени, купіть РЕБ, купіть кевларові плащі, купіть пікапи, купіть квадроцикли, купіть решітки на бронетехніку, купіть, купіть... І в одній стрічці портрети та свічки тих, кому не купили - тих, хто загинув, тому що не було дронів, щоб знайти та вбити ворога, не було РЕБ, щоб ставити перешкоди дронам, не було квадроцикла, щоб підлетіти на евакуацію, не було плащів, і граната з мавіка влетіла в окоп, не було решіток на броні, і цінна техніка знищена...
Зараз вводяться у бій нові бригади, до складу яких пішли люди - але держава взагалі їх не забезпечила ні дронами, ні РЕБом, ні іншим життєво необхідним обладнанням. І щоденні постійні питання на фронті - а чому влада не реагує та не допомагає?", - Юрій Бутусов.

Заборонено вживання слів "УКРАЇНА", "Західна Україна", "західноукраїнські землі"...

 "Жорстоким у часи пацифікації був і національний гніт краю. Коли екзикутори зустрічали сільського хлопця або дівчину у вишитій сорочці, кричали: "Бити кабана, бо він смердить Україною!". А потім провадили фізичну розправу.
Польські окупанти ставили за мету витравити із свідомості населення Західної України навіть назву краю. Було заборонено вживання слів "УКРАЇНА", "Західна Україна", "західноукраїнські землі". Заборонялось розмовляти поукраїнськи. Як писав журнал "Західна Україна", карателі нищили українську культуру в установах, у будівлях, у людях, у книжках, навіть у словах, бо слово "українець" стало забороненим, і погромники, самі вживаючи слово "русин", змушували й інших це слово вживати. Прикладом цього може служити побиття майже до смерті комендантом жандармерії студента Л. Федоровича із села Заліжців Зборівського повіту Тернопільського воєводства, який сказав, що українська мова має такі ж права, як і польська", - Василь Чоповський.

Звідки взяти стільки людей.

 "Цитую інтерв'ю для УП колишнього секретаря РНБО Олексія Данілова за квітень 2024 року. "6 вересня 2021 року вийшла стаття шойгу (міністра оборони рф), яка називалася "Про нові міста сибіру". (...) Уважно її тоді прочитавши, ми розуміли, що бажання коштом (...) нашої країни будувати сибір, (...), у них ніколи не зникне. шойгу просто озвучив цей план - побудувати від 3 до 5 великих міст від 300 тисяч до мільйона населення, і, відповідно, це  мають бути українці. Усі повідомлення, які нам надавала розвідка партнерів, були про концтабори, фільтраційні табори, а також фізичне знищення президента та вищого політичного керівництва на першому місці".
І тут же самі автори з росії дивувались, а звідки взяти стільки людей. Якщо за уралом стільки трудових ресурсів не живе", - Марина Данилюк-Ярмолаєва, журналістка.

Масові вбивства у часи пацифікації.

 "Під час каральних експедицій масові вбивства селян, смерть від побоїв були звичайним явищем. Так, у селі Кудрівцях Тернопільського повіту загинуло від побоїв 6 селян, серед них 15-річний хлопець. 13 жовтня 1930 року було тяжко побито 18 селян сіл Куцурова і Під'яркова Львівського повіту. У Підгайцях Тернопільського воєводства тяжко побито 30 осіб, знепритомнілих відливали водою і знову били, примушуючи їсти землю. Жертвою кривавої розправи стали студенти юридичного факультету Львівського університету І.Климів, Г. Барабаш, учень учительської семінарії у Сокалі В. Мартинчук, учень гімназії в Яворові М. Лінда, учитель М. Басараб із села Грусятич Бібрського повіту. Від куль поліції у Заліщиках загинув учень гімназії М. Боднар, у селі Чижикові Львівського повіту загинув 17-літній С. Паранька, М. Тютька із села Гаїв біля Львова дістав 500 палиць і помер від побоїв", - Василь Чоповський.

Розстрільні списки.

 "Очільник ГУР МО Кирило Буданов під час виступу на форумі "Геноцидні практики РФ в Україні: від Голодомору до Російсько-української війни" перелічив, кого окупанти вважають найбільшими ворогами: "До розстрільних списків мали увійти вчителі української мови, літератури, історії, ветерани АТО, журналісти, науковці, письменники, священники православної церкви України та інших конфесій, які підтримували Україну, громадські й політичні діячі, очільники органів державної влади та самоврядування".
Розвідник уточнив, що російські окупанти заздалегідь отримували інструкції щодо розташування колективних могил.
Певно, це і мали бути ті самі розстріляні в Бабиному Яру за версією тих самих політологів з ефіру "Право на владу" у лютому 2022 року", - Марина Данилюк-Єрмолаєва, журналістка.

Був українцем, який заважав Джугашвілі...

 "Відмінністю, яка заважає зрозуміти Голодомор у тіні Голокосту, так би мовити, це те, що методи вбивства, звичайно, відрізнялися. Ми знаємо про Голокост, про камери, про вбивство кулями. А Голодомор мав місце у тіні всесоюзного голоду під прикриттям колективізації, хлібозаготівель, розкуркулення, і тому його було дуже легко заховати. Чим, власне, і користуються російські, ну, колегами їх не можна назвати, як, власне, і істориками, візьмемо у лапки цей термін, коли вони кажуть про всесоюзний голод. Але симптоматично, що існує багато свідчень селян і містян, які мали трошки вищий рівень освіти, які якраз намагалися намацати ось ту українськість, як вони намагалися описати те, за що убивали. Не за те, що ти був українцем як єврей, а за те, що був українцем, який заважав Джугашвілі, радянському тоталітаризму досягати своїх цілей і фактично викачувати ресурси. І використовувати людей як таких шароварщиків, бо ми пам'ятаємо як після Голодомору Постишев ходив у вишиванці таким чином демонструючи, що так можна, але не можна, але не можна з оцією українською ідентичністю", - докторка історичних наук Тетяна Боряк.

Справи треба доводити до кінця.

"Чи думав я пізнього вечора 21 листопада 2013 року, коли їхав на передостанньому метро на Майдан, що через 11 років по нас запускатимуть міжконтинентальні ракети? Ні. Але жалкую виключно про одне. Що в лютому 2014-го року ми фізично не додавили мразоту. Тому став можливим лютий 2022 року. І міжконтинентальні ракети. Справи треба доводити до кінця. Визнаю свою провину, бо й сам часто вірив в заспокійливі мантри. А треба було гасити. Одразу і жорстко. Всі ті, хто був на Банковій 1-го грудня - були праві", - Богдан Буткевич, журналіст. 

Ласкаво просимо - вона почалася.

 "Я вважаю, що у 2024 році ми можемо абсолютно точно вважати, що розпочалася Третя світова війна. Тому що у 2024 році перед Україною вже стоїть не росія. Перед Україною стоять солдати з північної кореї. Кажімо чесно. Вже в Україні абсолютно відкрито, нічого не соромлячись, вбивають цивільних людей іранські "Шахеди".
 В Україну летять ракети саме північнокорейського виробництва, і вони про це відкрито заявляють, а також в Україні підриваються китайські снаряди, а в російських ракетах застосовуються китайські деталі. 
Те, чого так довго очікували, воно вже почалось. Але хочу сказати, що сам Бог дає шанс, не тільки Україні, а й всьому світу, щоб зараз ще встигнути зробити правильні висновки.
Очевидно, що в України уже забагато ворогів. Україна зарахунок технологій буде виживати, але невідомо, чи вона зможе самотужки перемогти у цій битві.
Тому я вважаю, що світова війна, ласкаво просимо - вона почалася", - Валерій Залужний.

Знищення частини саме української національної групи...

 У січні 2010 року апеляційний суд Києва завершив розгляд кримінальної справи за фактом вчинення геноциду в Україні в 1932-1933 роках.
У постанові суду, зокрема, значилося:
"Органом досудового слідства з усією повнотою та всебічністю встановлено спеціальний намір Джуґашвілі Йосипа Віссаріоновича, Молотова (Скрябіна) В'ячеслава Михайловича, Кагановича Лазара Мойсейовича, Постишева Павла Петровича, Косіора Станіслава Вікентійовича, Чубара Власа Яковича, Хатаєвича Менделя Марковича - знищення частини саме української (а не будь-якої іншої) національної групи як такої".
Суд закрив справу через смерть обвинувачених.

Хто і кому відповість...

 Дивна казка

моєї нації -

без розв'язки,

самі кульмінації.

Незвичайний у неї бог,

що за віру її прирік

на ганьбу всіх людських епох,

на жаский тридцять третій рік.

В нас у моді тепер каяття,

але хто і кому відповість

за той рік, коли мати дитя

в божевіллі голодному їсть.

Петро Скунць.

"Додавити мразоту" по закону...

 "Демократія не може бути диктатурою. Та показувати зуби у відповідь та знайти спосіб "додавити мразоту" по закону демократія може й повинна.
Над партією регіонів не відбувся показовий відкритий судовий процес. Її керівники й активісти в центрі та на місцях не сіли за ґрати чи бодай не були вислані в їхню улюблену росію, якщо взагалі не в північну корею, а отримали депутатські мандати "опзж" й пізніше - "слуги народу". Вони вільно поводилися в державі, яку зрадили в січні 2014-го року, проголосувавши за "диктаторські закони". І так, вони привели у свою ж країну війну. Аби потім або зрадити офіційно, ставши гауляйтерами, або втекти на мирний Захід, вивівши власні статки.
Ось тільки повноваження "давити мразоту" здебільшого кортить комусь делегувати. Бо самосуд, лінчування - вже не демократія. Як не є нею вияв неконтрольованого народного гніву взагалі. А саме цим став Майдан'2013", - Андрій Кокотюха, письменник.

Ледь не ключовий елемент...

 "Серед багатьох українських політиків і досі триває дискусія про необхідність "захисту російськомовного населення". Хоча те, що захист російськомовності вбиває, кожен з нас може почути та побачити всюди - у звуках сирен повітряної тривоги тилових міст, серед жовто-синіх прапорців на Майдані Незалежності Києва, в очах біженців з прифронтових містечок.
Російськомовність України - це ледь не ключовий аргумент, який дозволяє путіну виправдовувати війну.
Тому наступного разу, коли ви спілкуватиметесь зі своїми дітьми російською мовою, пам'ятайте про те, яку ціну Україна платить щодня за те, що хтось хоче захистити ваше право не говорити українською", - Микола Княжицький, журналіст, народний депутат України.

Моя Україна.

 

Де лан половіє і неба блакить

У пісні сплелись солов'їній,

Де цезій і стронцій, де кров ще кипить, -

Моя Україна.

Де кручі стрімкі і вишневі сади,

І води Славутича линуть, -

Згорить у пекельних вогнях сатани -

Моя Україна.

Де море синіє, на тисячі миль

Страждання і пісня незмінні,

І пил саркофага, і шепіт руїн, -

Моя Україна.

Ось гори в тремтливих обіймах лісів,

Немов для усіх домовина,

Цимбал і бандур надриваючий спів, -

Моя Україна.

Мій гордий народ у жорстокій борні, -

В буремну найтяжчу годину, -

Хай волю здобуде тобі і мені, -

Моя Україно.

Свій плач у звитягу Твою переллю,-

Це Воля і Дума - єдині,

Бо славлю Тебе і єдину люблю -

Мою Україну!

Володимир Пономаренко.

Журналістське розслідування погодинного графіка...

 "Мене цікавить журналістське розслідування погодинного графіка початку вторгнення ТОП слуг - від президента, Єрмака, керівників СБУ, ДБР, поліції, до депутатів і чиновників 1-го рангу...
Хтось із них зможе сказати, як Порошенко, що він боронив Київ чи інше українське місто?
І чи зможе це довести?
Я особисто - без жодної проблеми! А вони, ті, що множать пасквілі про Пороха?", - Олександр Бригинець, екснародний депутат.

Не засуджував смертну кару.

 "Господь Ісус Христос не засуджував смертну кару, хоча Сам незаслужено зазнав страти. Звичайно, вбивство людини на знак покарання за її злочини - це крайній захід. І тому ідеально було б, щоб люди не чинили таких злочинів, за якими слідувала б смертна кара. Але в Божому слові є такі слова: "Вийміть зло від вас самих" (1 Кор. 5:13). Тобто, якщо є людина найнебезпечніша для суспільства і якщо її неможливо ніяк ізолювати, її треба прибрати. Господь не каже: "вбийте його", але "змийте зло від вас самих".
Ще раз хочу сказати: Церква ніколи смертної кари не засуджувала, якщо смертна кара здійснювалася згідно із законом, але, звичайно, ніде вона страту і не вітала", - заявив патріарх рпц гундяєв.

Героїчні епоси.

 "Я здогадуюся, в яких саме бункерах хто перебував з влади та де чим займався насправді. Героїчні епоси про мівіну і колекційні вина ми почуємо лише декілька місяців потому. А про руки Татарова, по лікоть в чеченській крові, дізналися лише взагалі через 3 роки", - Володимир Омелян, учасник оборони Києва, військовий, який зараз лікується після важкого поранення.

росіяни-імперці незалежно від етнічного походження.

 "Свастика - це звичайний давній знак, побажання щастя, який і досі прикрашає деякі гуцульські церкви.
Свастика нікого не вбивала і не ґвалтувала, але стала символом націонал-соціалістів, так само як і пушкін - символом рашистів. Свастика навіть краще - вона не писала віршів про лідерів єврейського народу, а пушкін про Мазепу писав.
Ніхто не здогадається оберігати свастику як пам'ятник у центрах міст і не лише в Ізраїлі, а всюди у світі. Хіба що в музейних просторах таборів смерті.
А от пушкіна в центрі українського міста захищати можна. Не соромно. Українців не шкода. Навіть після Бучі, навіть під час війни.
Я не дивуюся іноземцям, які пишуть листи на захист пам'ятника пушкіну, але не можу зрозуміти українців. Вони називають себе космополітами, хоча насправді є росіянами-імперцями незалежно від етнічного походження", - Микола Княжицький, жуналіст, народний депутат.

Історичний факт.

 "Оскільки пішла хвиля про "перші дні" та Порошенка, напишу як було в мене. Між 12:00 та 13:00 24 лютого 2022 року прийшов на Лаврську, 16, в офіс "Європейської Солідарності". За декілька годин в компанії з Володимиром Омеляном тягав ящики зі зброєю та боєприпасами на якійсь базі, все це майно потім перевозили на Лаврську, для новоствореного 206 окремого батальйону 112 окремої бригади ТрО.
Чи створював Порошенко 206 батальйон? Так. Чи забезпечив озброєнням? Так. Чи є цей батальйон сьогодні уособленням героїзму та стійкості, всупереч кількості втрат особового складу, насамперед з-поміж добровольців, які прийшли захищати країну у перші дні? Однозначно так.
Чи може Петро Порошенко стверджувати, що з першого дня стоїть на захисті країни? Абсолютно так. Це є історичний факт", - Сергій Костинський, колишній член національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, а нині військовослужбовець.

Одним із центрів організації спротиву став офіс "Європейської Солідарності".

 "Пам'ятаю, що одним із центрів організації спротиву став офіс "Європейської Солідарності" на Лаврській 16. Тут творився 206 батальйон територіальної оборони ЗСУ. Він одним із перших отримав озброєння, спорядження, зв'язок, забезпечення. Тому одним з перших узявся до оборони столиці.
Це стало можливим завдяки тому, що від самого початку в роботу тут своїми ресурсами та вмінням долучився Петро Порошенко. Сюди приходили не лише його прихильники, а всі ті, хто хотіли стати на оборону столиці і шукали можливості для долучення. Це все відбувалося в мене на очах, бо я поселився тут на Лаврській 16, бо мій дім у Ворзелі опинився в окупації на другий день, а родина виїхала до Львова", - Володимир В'ятрович, народний депутат.

Царство небесне усім невинноубієнним!

 

Більше ніж 2249 діток постраждали в УКРАЇНІ внаслідок повномасштабної збройної агресії р(ідкісних) ф(екалій). Станом на ранок 01 листопада 2024 року за офіційною інформацією ювенальних прокурорів 585 діток загинули та понад 1664 дитинки отримали поранення різного ступеня тяжкості.
Також Офіс генпрокурора підкреслив, що 29-30 жовтня постраждали 9 дітей в різних регіонах через обстріли р(ідкісних) ф(екалій).
У Херсонській області - хлопчики 8 та 14 років; на Донеччині травмовано 16-річну дівчинку та хлопчика віком 1,6 років; на Харківщині травму отримала 10-річна дівчинка;
У Дніпрі 30 жовтня постраждав 14-річний хлопчик, того ж дня через обстріл військами р(ідкісних) ф(екалій) Харкова загинули два хлопчики віком 12 і 15 років, 11-річний хлопчик травмований.

Позиція "какая разніца" привела до України російські танки.

Видання The New Jork Times публікує велике дослідження про те, як змінювались погляди Трампа на Україну. Зокрема вони наводять фрагменти бесід з путіним, де той багато говорить про російськомовне населення України, яке начебто піддається "етнічним чисткам". І для захисту якого росія має право робити те, що вона вважає за потрібне.
"Що саме росія вважає за потрібне, ми бачимо прямо зараз у прямому ефірі. У принципі, про це всі й так давно знали.
Знали, що позиція "какая разніца", яка в якийсь момент стала ледь не фрагментом офіційної державної політики, врешті-решт і привела до України російські танки. Знали що захист української мови є питанням не лише національної ідентичності, а й національної безпеки. Багато разів чули глибокі аргументи про "захист російськомовного населення" від української мови, в тому числі від українських політиків", - Микола Княжицький, журналіст, народний депутат України. 

Знищені документи, справи та реєстри.

 "Те, що не втік президент Зеленський - знають усі. Цей факт потужно розпіарений, звучить з кожної праски досі.
Далеко не так відомий інший факт: в урядовому кварталі, у приміщеннях численних правоохоронних і контрольно-перевірних структур було практично порожньо. Бо втекли.
Бо були й готелі на заході України, забиті топчиновниками та правоохоронцями. І знищені документи, справи та реєстри. І спецпотяги, які возили депутатів - у переважній більшості "слуг" - на сесію і назад. І законопроєкти, якими намагалися узаконити втечу органів влади та правопорядку, - що аж доводилось пропонувати інші проєкти, про відповідальність чиновників за втечу з робочого місця", - Ростислав Павленко, народний депутат від "Європейської Солідарності".

Припиняйте нити на тему української мови.

 "Не забуваймо, що сфера освіти це сфера суспільних відносин. Безвідносно до форми власності закладу освіти - державної, комунальної чи приватної.
Перерви між уроками є невіднятним складником навчально-виховного процесу. Це стосунки вчителя та учня, стосунки учнів між собою. І видається щонайменше дивним, коли час на перервах в освітньому процесі прирівнюють до обідньої перерви (часу відпочинку) у трудових відносинах. Як кажуть в Одесі, "це дві великі різниці".
В родині, з друзями, з Богом (Аллахом, Буддою) або з власною совістю розмовляйте якою завгодно мовою, хоч на есперанто.
Приватна (особиста) сфера життя людини гарантується Конституцією, та взагалі не є і не може бути предметом законодавчого регулювання з боку держави.
На тридцять четвертому році незалежності, коли завжди існувала єдина державна мова, уже нарешті припиняйте нити на тему української мови", - Андрій Магера, юрист.

Дуже добре пам'ятаю...

 "Дуже добре пам'ятаю 24 лютого 2022 року, адже дуже глибоко був в процесі формування 206 батальйону. Який попередньо з приблизним кістяком по штату був сформований завчасно, бо бачили до чого йде! Пам'ятаю наскільки швидко завдяки Порошенко, цей батальйон вдалось озброїти, одягти, взути, та налагодити логістику та забезпечення, яким займався Бірюков!
Перша рота поїхала займати позиції вже о 19:00, 22-го, вже штатно розподілена з командирами, кулеметниками, гранатометниками та відповідним озброєнням! Пам'ятаю, як з коліс ми вчили людей користуватись АК і контролювати заходи безпеки!", - Олександр Погребиський, військовослужбовець.

Військо Запорізьке під царем, а Україна під Богом.

 «Коли Богдан Хмельницький року 1654 присягнув Москві, наше вище духовенство було з того дуже незадоволеним і присягти одмовилось, - сам митрополіта Київський Сильвестр Косов на це голосно заявив, що хоч «гетьман со всем войском Запорожскім і поддался государю, а он, мітрополіт, со всем собором о том біть чєлом к государю нє посилал, и живьот он с духовнимі людьмі сам по сєбє ні под чьєю властію… И начал мітрополіт боярам грозіть: нє ждітє начала, ждітє конца; увідітє самі, что над вамі скоро конєц будєт».»…
І митрополіта одмовився привести до присяги московському цареві людей своїх, а коли московські воєводи почали командувати в Київі, митрополіта їм заявив: «учну с вамі бітіся»…

І. ОГІЄНКО - «Українська культура».

Як бур'ян на городі.

 "Я народився і виріс у місті Хмельницький, моя сім'я там спілкується українською. Тому переходити було звичайно не важко. Але я розмовляв російською. Знімали більшість усього російською. Тому і є такий грішок. Я не можу сказати, що повністю розмовляю виключно українською, іноді ще проскакує слівце. Знаєте, це як погана звичка. Кажуть, звички можна позбутися за 21 день. Але воно сидить у нас дуже глибоко. У наших генах, у пам'яті з дитинства, юності. Адже всі ми дивилися радянські фільми і слухали їхню музику. Це було частиною нашого життя", - Сергій Кисіль, актор.

"Як бур'ян на городі. Узяв сапу і рубай. Як на мене це має бути свідомим вчинком людини, яка себе поважає. Я не розумію, як люди продовжують і навіть не намагаються переходити на українську, коли щодня нас знищують. Як, виходячи з укриття, у них повертається язик окликати своїх дітей мовою окупанта. Це просто якийсь сюрр".

Був не поруч, а з нами.

 "24 лютого 2022 року я пам'ятаю напрочуд добре. Після перших вибухів, близько п'ятої години ранку, мій перший дзвінок був саме ПП, котрого я попросив офіс "Європейської Солідарності" під формування батальйону. Потім я набрав комбата 206 батальйону 112 бригади ТрО і сказав, що є місце для дислокації, давай формувати підрозділ. 206 батальйон 112, а потім 241 бригади ТрО відбувся завдяки Петру Олексійовичу. Ми чи не єдині в Києві мали гаряче харчування, медичне й інше забезпечення, зброю, в чергах за якою стояла безліч щойно сформованих підрозділів. Він був не поруч, а з нами, - частиною єдиної команди добровольців, що стала на захист своєї держави. А влади, яка сьогодні розповідає про свій безмежний героїзм, я в перші дні війни не чув і глибоко сумніваюсь, що в ці дні вона взагалі була в Києві", - Віктор Кононенко, генерал СБУ.

На жаль, це правда.

 "Бачу, для багатьох українців, в тому числі користувачів соцмереж, стало відкриттям те, що 24 лютого 2022 року влада, за виключенням Зеленського і кількох його соратників, масово втекла з Києва. На жаль, це правда. Починаючи від уряду, який майже в повному складі виїхав в Івано-Франківськ, Тернопіль та Львів, включно з великою частиною керівництва ОП, Нацрада з ТБ, ДБР і прокуратурою, які з лижними палками до травня гуляли десь карпатськими схилами. Й деякими депутатами, яких доставляли на 20-хвилинні засідання спецпотягом із Закарпаття. Іноді ми ще й чекали на відкриття сесії, бо спецпотяг запізнювався. Урядові будівлі стояли порожніми, а ми не могли додзвонитися до деяких міністрів, які втаємничено відповідали, що вони не в Києві. Це все правда", - Ірина Геращенко, співголова фракції "Європейська Солідарність", яка з перших днів вторгнення залишалася в Києві.

Малоросійство і хохляцтво в головах людей...

 "Нам говорили, що кінотеатри не можуть бути українською, бо не ходитимуть глядачі. Ходять.
Нам казали, що газети та журнали не можна видавати українською, бо це економічно невигідно і рекламодавці не платитимуть гроші. Вигідно і платять.
Нам заявляли, що на радіо не може бути якісних україномовних пісень, бо ніхто не слухатиме. Є якісні пісні і їх слухають.
 Вже навіть часом здавалося, що це колоніальне малоросійство і хохляцтво в головах людей ніяк не закінчиться...
 На окупованих територіях, навіть у переважно україномовних частинах Запорізької, Миколаївської, Харківської та Херсонської областей, російська мова - мова держави-агресора, якою вбивають і катують українців, є присутньою тотально - у школі та на роботі, в усіх громадських місцях, з будь-якої праски лунає лише російська мова. Про це та інше найкраще можуть розповісти українці, які потрапили в окупацію.
 Хто дуже сильно знемагає від українського слова, то варто було виїхати туди, де вас ощасливлять російською мовою - у росію чи білорусь, а не тягнути "русскій мір" до України. Вслід за "русскім міром", як показала наша новітня історія, завжди приходять зі зброєю в руках ваньки з рязані і тули.
 Тому ще раз повторюся: припиняйте нити.
 Час уже перестати бути малоросами та хохлами.
 Майте уже нарешті національну гідність!", - Андрій Магера, юрист, колишній заступник голови ЦВК.

Войовнича меншість.

 "Україну в перші тижні повномасштабного вторгнення відстояла войовнича меншість. Саме та меншість, з якої постійно збиткувалися, упосліджували і переслідували. 24 лютого 2022 вже остаточно стало не смішно і до більшості нарешті дійшло: гірше стало.
Я пам'ятаю порожні вулиці Києва, мовчанку в ефірах українських чиновників, 90% яких дременули за Карпати, тижні вичікування українських олігархів і забудовників: хто переможе?, і черги, черги до військоматів: дайте зброю! Питання: чим воювати? тоді стояло найгостріше, бо українська влада зробила все, щоб зірвати забезпечення війська і перетворити українські міста на легку здобич Красної Армії.
Петро Порошенко був з військом з першого дня і залишається з ним донині. В перший день великої війни 206 батальйон 241 бригади ТРО був забезпечений усім, від зброї до форми і їжі саме його зусиллями і допомогою інших волонтерів. В подальшому його підтримку отримають десятки батальйонів і бригад. 
Бо все, на що спромоглася влада в перші тижні - це записувати відеозвернення  і "молитися" в московських "храмах" за народ і військо, яких вона неодноразово зраджувала", - Володимир Омелян, колишній міністр інфраструктури, військовий, який зараз лікується після важкого поранення.

Останній лист.

 

Кохана! Завтра я в огні,

можливо, що й поляжу.

Дасть Бог тобі ясніші дні,

я рук твоїх не в'яжу.

Заплач, мій перстень з пальця скинь,

сховай його на згадку

всіх наших спільних мрій, терпінь

і мойого упадку.

Коли ж інакший намір твій -

до Гошева йди в болю:

вручи Пречистій перстень мій,

вручи їй власну долю.

Вона дасть послух молитвам

в тяжку твою годину:

дасть смерть тобі й обоїм нам -

у небі України.

1915

Василь Щурат

(24.08.1871-27.04.1948).

Простір національно-визвольних революцій.

 

"Усвідомити це, вивчити, обгрунтувати і застосувати на практиці, реалізувати в конкретній дії ідею фронту поневолених москвою націй, зробити увесь простір срср - тюрми поневолених націй - суцільним простором національно-визвольних революцій, унапрямлюваних і кермованих єдиною стратегією і тактикою - це є основою міжнародної політики українського націоналізму, національним обов'язком кожного українця, кожної української установи, організації, політичного угрупування, поодинокого політичного діяча", - Степан Бандера.

Головний об'єкт російської пропаганди.

 

"Кремлівська пропаганда і досі ширить міфи про колабораціонізм української повстанської армії, попри те, що УПА почала творитися в кінці 1942-го року - тоді, коли вся територія України була окупована нацистами. Відтак, повстанська боротьба українців почалася якраз проти нацистів. Антинацистський фронт був першим в боротьбі українських повстанців. Послідовними були у цьому наративі як радянські пропагандисти, так і сучасні.
Це абсолютно не випадково. Це вписується в широкий імперський російський наратив про те, що будь-яка боротьба українців за незалежність - це обов'язково зрада. Починаючи від часів Мазепи і мазепинців, через петлюрівців, і очевидно, що бандерівці ще донедавна були останні в ланцюжку цих борців за свободу України. Тому вони вважалися головним об'єктом російської пропаганди і засудження", - дослідник УПА, історик Володимир В'ятрович.

А в рогожці подарунок - 370 років брехні, ошукування, дискримінації, геноциду.

 

"Року 1654 прибули на Вкраїну посли од трьох держав, що хотіли взяти до себе Україну: од Москви, турції та Польщі. Богдан скликав Раду в Чигирині, аби вона вибрала, під чию високу руку піде Україна. І на цій Раді од духовенства виступив з гарячою промовою проти Москви черкаський протопоп Федор Гурський, великий богослов свого часу і славний проповідник. В палкій промові Гурський застерегав козацьку Раду од підданства Москві.
Посли прибули на Вкраїну з багатими гостинцями; гостинці польські були загорнуті в килим, турецькі в дорогий шовк, а гостинці московські... в рогожку...
І показуючи Раді на ці подарки, Гурський сказав палку промову. "От трех царей или волхвов - казав він - поднесены были младенчествовавшему Христу Спасителю дары: золото, ливан и смирна; дары сии предзнаменовали бытие, страдание и возвращение на небо. Злато предрекало царствование, ладан - погребение, смирна - Божественность. Так и сии дары, подносимые тремя царями младенчествующему народу, знаменуют участь его: чем покрыты или одеяны дары сии, тем покроется и народ, ими прельстившийся. Дары польские покрыты ковром, то и народ с поляками будет иметь ковры; дары турецкие покрыты тканью шелковою, то и народ облечется в шелк; дары московские покрыты рогожками, то и народ, соеденившийся с московитянами, оденется в рогожки и под рогожки... И сии предзнаменования вернее и превосходнее всех оракулов на свете"...
Ця промова Гурського зробила більше вражіння, ніж промова Хмельницького в оборону Москви. На Раді знявся галас, пішов заколот проти Богдана: його назвали зрадником, кричали, що він підкуплений Москвою і продає Україну...
Але духовенство нічого не вдіяло: Богдан вмів поставити на свойому..."

ІВАН ОГІЄНКО - "УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА"

Золота безнадійна осене.

 

Золота безнадійна осене,

Не боли мене, не боли,

Ти маленьку смужку просині

В час вечірній мені пошли.

Ти холодним місячним променем

Хрест віконця позолоти

І шляхами, так важко пройденими,

Безпросвітню ніч освіти.

Ярослав Лесів (03.01.1945-09.10.1991).

Загибель отця Ярослава Лесіва відбулась за нез'ясованих до сьогодні обставин. 13 вересня 1991 року священник на похороні свого друга Зеновія Красівського говорив про права людини, злочини комунізму і він часто наголошував, що кадебістів не можна допускати в політику і владу.
"Вже тоді шеренгами провокативні групи КДБ йшли в політику і владу. Отець Ярослав Лесів дуже багато знав і мав інформації про них, їхню діяльність. Його неодноразово викликали у прокуратуру міста Долини Івано-Франківської області. На Гошівській горі стояли черги людей на сповідь до греко-католицьких священників і нікого - до православних отців московського патріархату. Після вбивства отця Ярослава Лесіва пішла низка вбивств, які не розкриті до сьогодні. Отець Ярослав Лесів був зайвий для системи, яка таких людей відстежувала, знищувала. Це була загроза для системи", - дослідниця Анна Семенюк.

Опадають пожовклі листки.

 Опадають пожовклі листки на оголені пляжі,

опадають в калюжі і тонуть в холодній воді.

Ці сумні і розмиті дощами осінні пейзажі,

як буденне нещастя, котре не залишить слідів.

Не залишить слідів, а пройде, наче привид по місту.

І ніхто не помітить, що літо уже відійшло.

Лиш лайнеться двірник, підмітаючи зморене листя,

підгортаючи грубо у купи майбутнє тепло.

Але ні. Вже не зможе вогонь цей сумний обігріти

змерзлих вулиць долоні, застиглі дерева й кущі.

І горітиме листя. Це все, що лишилось - згоріти.

І одягнуть будинки з холодного диму плащі.

Та ніхто не помітить. Ми будемо йти тротуаром.

Нам все ніколи вийти з осінніх беззахисних міст.

Це, мабуть, за байдужість така нам придумана кара -

вічно йти по бульварах в осінній міський падолист.

Ігор Цабієнко.

Одного фактора мало.

 Лариса Ніцой навела приклад Квебека - канадського франкомовного регіону. За її словами, там дослідники дійшли висновку: для того, щоб дитина говорила французькою, треба, щоб у неї були франкомовні:
1-оточення;
2-родина;
3-публічний простір;
4-освіта;
"У нас немає можливості дітям з російською перейти на українську мову. Бо якщо перекласти цей досвід на Україну, то побачимо, що у нас для російськомовних дітей, щоб вони могли перейти на українську, працює тільки один з цих факторів - освіта. А три інші відсутні, бо оточення російське, батьки говорять російською, а публічний простір досі не змінений", - дитяча письменниця Лариса Ніцой.
Одного фактора мало - треба, щоби працювали мінімум три з них.

Осінь.

 

Осінь, осінь - чистий образ Божий!

До небес - дерев іконостас.

Перед серце щедро та вельможно -

Лавою оздобною звелась.

Світлий сум. Полишене гніздів'я...

У молитві світ завмер увесь:

сяюча, ошатна Візантія -

пишно сходить з вівтаря небес!

ІВАН СОКУЛЬСЬКИЙ.

Аргументи...

 Ірма Вітовська розповіла, чому, на її думку, українці знову почали говорити російською мовою, попри те, що у 2022 році її майже було не чутно на вулицях. Навіть ті, які мають проукраїнські погляди, ідеї та позицію.
Вона знає дуже багато людей, які спілкуються в побуті російською, але при цьому вони мають проукраїнську позицію. Однак замість того, щоб перейти на українську у спілкуванні, вони шукають аргументи, чому їм цього робити не треба. Серед тих, які Ірма чула найчастіше, вона називає такі:
- "Мова - це не головне"
- "Шлях до переходу на українську має бути довшим, без примусу"
- "Вони так звикли"
- "Є військові, які спілкуються російською"
Або хапаються за те, що "ми не маємо віддавати росіянам цю мову". Тобто є спроба відділити російську мову від росії.
"Але я знаю, що у 70% цих людей насправді основна причина - це просто особиста лінь. Бо треба працювати над собою і докладати зусиль", - робить висновок Ірма Вітовська.

НЕ ГОЛИТИ, НЕ КУРИТИ, НЕ НЮХАТИ.

 

"От чому так легко церква українська розійшлася з московською, - з року 1414 українська церква обрала собі окремого митрополіту і сливе з того часу пішло її цілком вільне життя. Титул наших митрополітів ЗАВШЕ БУВ - "МИТРОПОЛІТ КИЇВСЬКИЙ І ВСІЯ РОСІЇ". Митрополіту у нас завше вибирали вільними голосами, а патріарха Константинопольський тільки благословляв його. На Вкраїні в церковнім житті скрізь було тоді виборне начало: вільними голосами вибирали священників, єпископів, архимандритів, игуменів і навіть митрополитів.
Церква наша дуже ОДРІЖНЯЛАСЬ тоді од церкви московської, - у нас були свої церковні звичаї, свої обряди, навіть де-які свої вірування, хрестини, вінчання, похорони де-які празники - все це у нас одріжнялось од москавського, і все це потім на Москві прозивали єресью, і все це виганяли з нашої церкви.
Українське духовенство скоса поглядало на московське, знало його злиденне життя, знало, як його граблять та кривдять. Та й недолюблювало воно його; так Мелентій Смотрицький і Касіян Сакович писали, що в Московському царстві живуть САМІ РАБИ і що там навіть старшину їхню катують батогами і засуджують до торгової казні. А Брюховецький писав про москалів, що "ЖЕСТОКОСТИЮ СВОЕЮ ПРЕВОСХОДЯТ ОНИ ВСЕ ПОГАНЫЕ НАРОДЫ"...
Українці з недовіррям поглядали і на саму московську віру. Як каже дослідник, були такі козаки, які казали про москалів, що ніби у їх "одні погруженці, а другі обливанці; у одних попи, у других безпопівщина; на Москві СТІЛЬКИ ВІР, СКІЛЬКИ СІЛ, а в селі - скільки хат; до себе в хату ніхто вас не пустить з люлькою; У ЇХ ВСЯ ВІРА В ТОМУ, АБИ БОРОДИ НЕ ГОЛИТИ І ТЮТЮНУ НЕ КУРИТИ Й НЕ НЮХАТИ"...
Духовенство на Москві зовсім було безправне; навіть вище духовенство, єпископи та метрополіти не мали жодних прав і цілком залежали од волі патріархи, - сам патріарха їх настановляв, сам жалував і наказував".

ІВАН ОГІЄНКО - "УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА".

Доля не судить.

"...Доля, на яку ми так любимо жалітися, не має... іншої зброї проти нас над ту, яку самі ми їй до рук подаємо. Вона не судить, лиш вказує у деяких рокових хвилинах шляхетні помилки і дрібничкові чесноти. І ми не можемо виправдовуватися, що в рокові дні, які рішають про щастя або горе життя кожного з нас, ми не вчували внутрішньої перестороги чуткої душі! А нині бачимо, що коли б тоді лиш один рішучий крок ступили або хоч руку піднесли були, усе інакше склалось би було! Треба було лише відчинити двері, бо на порозі ждало несміле призначення...", - Климентина Попович.

Як добре, що смерті не боюсь я.

 

Як добре, що смерті не боюсь я.

І не питаю, чи тяжкий мій хрест,

Що перед вами, судді, не клонюся

В передчутті невідомих верст,

Що жив, любив і ненабрався скверни,

Ненависті, прокльону, каяття.

Народе мій, до тебе я ще верну,

Як в смерті обернуся до життя

Своїм стражданням і незлим обличчям.

Як син, тобі доземно уклонюсь

І чесно гляну в чесні твої вічі

І в смерті з рідним краєм поріднюсь.

ВАСИЛЬ СТУС.

Домовленість за рахунок України.

 

Радянсько-польську домовленість за рахунок України найкраще оцінив Володимир Кирилович Винниченко, перший голова Директорії УНР, записавши в щоденнику по гарячих слідах:
"Мир між найлівішими соціалістами (большевиками, совєтською росією, визволителями людськости) з одного боку та найправішими реакціонерами (польською чорносотенною шляхтою, урядом Падеровського) з другого - таки, здається реальний факт. Звідусіль ідуть підтвердження.
Помирилися в ім'я спільної мети: добити їхню історичну наймичку, яка захотіла стати в своїй хаті господинею.
А хату її розділити між собою. Вони цього й не ховають. Одверто пишуть про це. А весь світ байдуже дивиться на одвертий грабіж, на те, як душать людину серед білого дня і спокійно мовчить. Мовчать і соціалісти. А комуністи навіть радіють".

Невже задарма...

 

Невже задарма стільки серць горіло

До тебе найсвятішою любов'ю,

Тобі офіруючи душу й тіло?

Задарма край твій весь политий кров'ю

Твоїх борців? Йому вже не пишаться

У красоті, свободі і здоров'ю?

Задарма в слові твойому іскряться

І сила, й м'якість, дотеп, і потуга,

І все, чим може вгору дух підняться?

Задарма в пісні твоїй ллється туга,

І сміх дзвінкий, і жалощі кохання,

Надій і втіхи світляная смуга?

О ні! Не самі сльози і зітхання

Тобі судились! Вірю в силу духа

І в день воскресний твойого повстання.

ІВАН ФРАНКО.

Релігійність - це питання сумління кожної людини.

 

"Те, що український націоналізм, як організований рух, визнає Христову віру й виступає в її обороні, не означає накидування цієї віри будь-кому. Адже ж і Церква не накидає віри нікому та уважає незгідним з християнськими засадами її насильне накидування в минулому, - хоч її найгарячіше проповідує. Питання віри й активної релігійності - це питання сумління кожної людини. В ці справи сумління і віри окремої людини ОУН ніяк не втручається й нікому нічого не накидає", - Степан Бандера, 1954 рік.

Душу й тіло...

 "Є люди, які все життя брешуть - аби здаватися тими, ким не є. Брешуть - аби мати те, чого не варті - владу. Вони живуть гниючи, навіть якщо у них є все, що треба, аби робити те, що треба.
Є люди, які все одно не будуть виконувати поставлену на них роботу, скільки б їм не заплатили. А є люди, які будуть її робити навіть без грошей. І це не про гроші, а про ставлення до праці. Завжди можна вигадати привід, аби нічого не робити.
А є люди, які завжди живуть добре, навіть тоді, коли в них нічого немає - бо кажуть правду, живуть у правді і носять країну в собі. І це - не про те, щоб щось мати чи щось одягати.
Це - про те, щоб щось могти і щось віддавати. Вони не змінюються під смаки оточуючих. Ось це і є справжні українці. Бо співають: "душу й тіло"... Але "Так" чи "Ні" - ми мовимо самі!", - Олег Филик.

Сипав каламбури і сміявся безжурно.

 Іван Франко любив жартувати, умів дотепно відповісти. Одного разу вийшов зі скрутної ситуації, розбороняючи бійку - запропонувавши бешкетникам надиктувати лайки до нотатника.

Тарас Франко згадував: "В життю серед родини Тато також говорив залюбки жартом, сипав каламбури і сміявся безжурно".

А син Петро оповідав, як батько давав 10-20 сотиків зі словами: "На, пропий на яблука".

Якщо Франка питали, коли він устигає так багато читати, він серйозно відповідав: "А я не читаю книжок. Я їх нюхаю!".

Бог і Церква - категорії вічні.

 

Командувач Української добровольчої армії виступив із заявою щодо заклику Папи Франциска до українців "підняти білий прапор" й мати мужність погодитись на перемовини з росією.
Звернення з'явилося 10 березня 2024 року на його сторінці у фейсбуці.
"Папи римські - категорія змінна, Бог і Церква - категорії вічні", - Дмитро Ярош.
У коментарях командувач УДА продовжив обговорення порушеної теми:
" - Чинопочітаніє доречне тільки у москві.
- Папу Франциска він назвав "конченою лівацькою тварюкою з відкритою антиукраїнською позицією" та "мерзотою, яка захопила папський престол".

Фашизм 21-го сторіччя.

Президент України 2005-2010 роках, фінансист за фахом Віктор Ющенко вважає країни Заходу, що продовжували споживати російські енергоносії після встановлення володимиром путіним диктаторського режиму, винними у формуванні його нинішньої політики та нападі на Україну.
"Якщо подумати й дати відповідь по совісті, путіна, такого, як сьогодні знає світ, насправді виховала західна політика. Путінізація, яку прийняла Європа, - це пропродукт останніх 15-17 років, коли європейські країни бездумно платили путіну мільярд доларів на добу, порушуючи усі прийняті національні та європейські норми щодо енергетичних квот на регіональному ринку.
Один мільярд на добу - це, звичайно, те, що привело путіна до шизофренії, нерозсудливості, втрати останніх частин розуму. По суті на світ з'являється версія фашизму 21-го сторіччя. Це те, що відбулося на наших очах. А з іншого боку - той подвиг, який робить сьогодні наша нація.
Я думаю, що він дурна людина. Розумна людина не може так вчиняти у цих обставинах, до яких він довів країну. Я думаю, що за 25 років він породив найнеуспішніший проєкт для росії - як знищити цю країну", - Віктор Ющенко.

Незалежність: "АРМІЯ. МОВА. ВІРА. ЄС. НАТО. УКРАЇНА".

"Ну а тут таке, не святкове. По всій країні зараз демонтують вітальні борди Фонду Петра Порошенка до Дня Незалежності.
Кажуть, роздратування у високих кабінетах спричинив сюжет: "Незалежність: АРМІЯ. МОВА. ВІРА" і "Незалежність: ЄС. НАТО. УКРАЇНА".
Все як завжди: залучили силовиків, губернаторів тощо. Завдання - бордів не має бути. Попри угоди й оплачені Фондом кошти все активно знімають.
Я не знаю достеменно з чим саме воюють наші тилові силовики й військові адміністрації - чи з АРМІЄЮ, чи з ВІРОЮ? Чи може з НАТО на бордах?
Але точно знаю, що мені це дуже нагадало часи, коли адміністрацією Кучми керував Медведчук, і ще низка менеджерів Януковича. Це такий фірмовий російський стиль, який дуже зручно впроваджувати під всіма загрозами й можливостями воєнного стану.
Дуже вже хочеться, аби опозиції в країні не було. Аби не було політичної пам'яті. Не було незалежних телеканалів. Аби не було нічого, що не вписується в картинку тотально керованого страхом світу. А лише свої ТГ-канали й один суцільний марафон.
Але Україна - не росія. Тут так не спрацює, рано чи пізно...", - Вікторія Сюмар.

Гавриїл та Самуїл...

"Катерина найшла собі добрих помічників на Вкраїні, що жваво проводили до життя всі її плани про знищення прав наших старожитніх та про широку русифікацію, - це були відомі київські митрополіти Гавриїл Кременецький (1770-1783) і особливо Самуїл Миславський (1783-1796).
Гавриїл Кременецький, хоч і вкраїнець з походження, майже все своє життя пробув в Великоросії і одбився од своєї батьківщини. План його роботи на Вкраїні ясно видно з теї розмови, що він вів її по дорозі в Київ, новий митрополіта казав, що він, "живши долгое время в Петербурге, прівик к тамошнім обрядам і обикновєніям; а тєпєрькогда прієдєт в Кієв, нє знаєт, что начать; слєдовать лі малороссійскім обикновєніям, ілі малороссіянє должни пріноровляться к єго петербургскім ухваткам... ". Гості одповіли митрополіті, що ввесь Київ повинен взчти собі його, митрополіту за зразка
І от ці "петербургскія ухваткі" митрополіта й проводив увесь час, коли був на київській митрополії...
А митрополіта Миславський пішов вже значно далі.
За молодих літ Миславський був гарячим оборонцем старожитніх прав української церкви і Київської Академії і навіть брав участь в протестах проти Катерининої політики. Але вперта вдача Катеринина зломила його і він побачив, що даремно було "прати противу рожна". І ставши митрополітою, Миславський рішуче повів політику Катеринину.
Це цей Миславський перевернув українську Київську Академію на російську; це він пильнував, аби завести в Академії та й по всій Україні чисту російську вимову", - Іван Огієнко.

Ці двоє...

 

ці двоє напевно якісь ненормальні –

кажуть про нас на небі

без даху без страху без клятви без спальні

без всього, що іншим треба

блукають в пітьмі і пливуть проти плину

все насамоті й поодинці

хіба так людина шукає людину?

хіба чоловік це і жінка?

хіба вони знають хіба вони вміють?

на що сподівається кожен?

а ми собі мовчки дійшли аж до краю

і пекло на рай перекроюєм

ми знаємо те, що ніхто більш не знає:

ми є

ми вже разом

нас двоє

Юрій Іздрик

Істоти...

Істоти двоногі, вертикально ходячі, людиноподібні залишили слід про перебування.
Що можна додати?..

Російська - мова чужинців...

 

"Російська - мова чужинців, окупантів і агресорів.
Разом з російською мовою прилітають на наші голови російські ракети й шахеди. В Україні є люди які за героїнею Куліша повторюють: "Лучше бить ізнасілованной, чєм українізірованной". Ну, і "імєю право на язик!".
Я не знаю, що ще має статися із цими людьми в УКРАЇНІ, аби вони нарешті втямили: російська мова - мова чужинців, окупантів і агресорів?
Немає ніякої "української російської мови". Разом із російською мовою прилітають на наші голови російські ракети й шахеди, сунуть танки, і повзе орда, яка вбиває і ґвалтує українців. Невже це так важко збагнути? Хоч кілок теши на голові у тих, хто за "язик"! Не доходить!", - Сергій Руденко, журналіст.

Від походження не залежить.

 

"Є люди, які ніколи не будуть українцями, скільки б вони не жили в Україні, не заробляли в Україні і які б високі посади тут не займали. Вони вміють закутатись у вишиванку з ніг до голови, коли того вимагає вигода моменту, але черевики ніколи не шнурують, бо так легше перевзуватися, їх меншість. Але як не прикро це визнавати - Україна належить їм. Поки.
Є люди, які завжди були і будуть українцями жертовними - в робах, будівельних касках, лікарських халатах, у викладацьких піджаках і військових одностроях. Ті - що кожного дня, ті - що тихою сапою, ті - що не пальцем, а собою, навіть якщо це вихідці з Британії, Америки чи Канади. Їх більшість. І завдяки їм - є ми. Є країна.
Від походження тут нічого не залежить, тільки від ставлення до свого, до світлого, до кровного, до вищого. Питання принципів і пріоритетів", - Олег Филик.

Загинули дітки...

 

Більше ніж 2051 дитинка постраждала в УКРАЇНІ внаслідок повномасштабної збройної агресії р(ідкісних) ф(екалій). Станом на ранок 28 липня 2024 року за офіційною інформацією ювенальних прокурорів 564 дитинки загинули та понад 1487 діточок отримали поранення різного ступеня тяжкості.
27 липня внаслідок ворожого обстрілу міста Глухів Шосткинського району Сумської області загинув 14-річний хлопчик. Ще шестеро хлопців віком від 12 до 16 років отримали поранення.
27 липня під час обстрілу міста Миргород Донецької області поранення отримала 13-річна дівчинка.
Зранку 28 липня 2024 року внаслідок обстрілу військами р(ідкісних) ф(екалій) смт Комишани Херсонської області отримали поранення 3 дітей: дівчинка 10 років та два хлопці - 15 і 17 років.

Жадібні сусіди.

 

"Важко назвати іншу націю, яку б так часто знищували і так нещадно шматували, ділячи між жадібними сусідами, і яка знову поставала б до життя, як фенікс з попелу, народжувала нову еліту, знаходила сили для самоствердження", - В'ячеслав Чорновіл, один з найвидатніших борців за українську незалежність та свободу.

Я не люблю війну.

 

"Я не люблю війну, тому що з дитинства боюся стрільби. Мені було всього три роки, але я добре її пам'ятаю. Пам'ятаю, як німці давали дітям шоколад. Як попереджали: зараз тут почнеться битва, йдіть з будинків. І тепер все життя мене переслідує страх. Цей страх іноді змушував мене битися, йти проти великих людей. Можливо, саме через нього я і пішов у кіно. Адже в кіно ти легко можеш сховатися - це не ти, це завжди хтось інший", - Богдан Ступка (27.08.1941 - 22.07.2012).

Згуба цілої духовної одиниці людства.

 

"На Донбасі читати українську мову в російській школі - одне недоумство. Одна усна заява батьків - і діти не будуть вивчати мови народу, який виростив цих батьків... Обов'язково - німецьку, французьку, англійську мови, крім рідної... Я вважаю, що доля Донбасу - це майбутня доля України, коли будуть одні солов'їні співи. Як же можна миритися з тим особливим інтернаціоналізмом, який може призвести до згуби цілої духовної одиниці людства? Адже нас за 40 мільйонів...", - Василь Стус.

А нам своє робити.

 

"Нарід. Бидломаса має припадок від моєї правди про ухилянтів та москворотих биків, що ганьблять ЗСУ. Гражданє досі не вивчили, що мова ЗСУ - українська, ст. 29. Дякую всім ненависникам. Ви сміття, яке вигребемо з країни неминуче. Інакше війна буде вічно. С*ки й далі служать путіну. Він вам бидло, аплодує. А нам своє робити", - Ірина Фаріон.

Символ європейського виміру української ідентичності.

Франкознавці вважають, що Іван Франко першим в історії української літератури заявив про ідею соборності Української держави і переконував українство ще в ХІХ столітті, що Україна може постати лише за умови об'єднання Наддніпрянської і Західної України.

 "Франко був одним із тих, хто європеєзував українську думку, це модернізатор і європеєзатор. Власне це те, що бракує нам у розумінні Франка. Якщо ми хочемо до Європи, то символом європейського виміру української ідентичності є Франко, а не Шевченко. Він був одним із небагатьох, хто серйозно трактував соціально-економічне питання. Наш український націоналізм, у ширшому розумінні цього слова, застановлюється на мові, історії, тому український діяч, коли приходить до влади, починає боротися за мову, перейменовувати вулиці. Натомість Франко мав ширшу програму, яка полягала, у першу чергу, в соціально-економічних реформах. Франко нагадує, чого нам бракує, але ми не бачимо, тому що шкільна програма зосереджена на тому, як він утверджував національну ідентичність", - Ярослав Грицак.

Як однієї матері діти.

Наприкінці осені 1846 року Тарас Шевченко побував у Берестечку, де відвідав руїни фортець та місце Берестецької битви 1651 року - однієї із найвизначніших подій Визвольної війни українського народу 1648 - 1657 років.
Об'їхавши більшу частину України зі сходу на захід, поет дійшов висновку про єдність українського народу, землі якого не раз були роз'єднані кордонами загарбників: "Від берегів тихого Дону до крем'янистих берегів швидкоплинного Дністра - один ґрунт землі, одна мова, один побут, одна фізіономія народу; навіть і пісні одні й ті самі. Як однієї матері діти".

 

Міжнародний?...

 

День захисту дітей Україна щорічно відзначає 1 червня, як у всьому світі. У нашій країні цю дату святкують із 1998 року.
Офіційно це свято було засновано в листопаді 1949 року в Парижі на Раді Міжнародної демократичної федерації жінок. Тоді особливо гостро стояло питання про здоров'я і благополуччя дітей - час був повоєнний.
Більше ніж 1914 діточок постраждали в УКРАЇНІ внаслідок повномасштабної збройної агресії р(ідкісних) ф(екалій). Станом на ранок 1 червня 2024 року за офіційною інформацією ювенальних прокурорів 550 дитяток загинули та понад 1364 дитинки отримали поранення різного ступеня тяжкості.
Ці цифри не остаточні. Триває робота з їх встановлення в місцях ведення бойових дій, на тимчасово окупованих та звільнених територіях.
30 травня через обстріл військами р(ідкісних) ф(екалій) міста Харків постраждали хлопчик і дівчинка віком 12 років.
1 червня внаслідок обстрілу міста Балаклія Харківської області постраждали 8-ро дітей.

Заява...

 

Верховний головнокомандувач Володимир Зеленський зробив заяву: "Уперше за роки війни жодна із бригад не скаржиться, що немає артилерійського снаряда. І це відбувається упродовж останніх двох місяців".
"Ці слова приголомшили більшість військових на фронті, оскільки Верховного головнокомандувача хтось з найближчого оточення свідомо ввів в оману, і він повторює чиїсь слова, не орієнтуючись у реальній обстановці.
Бригади не скаржаться, тому що, крім проблем з керівництвом, ці скарги нічого не дають командирам бригад.
...Усіх видів боєприпасів в армії гостро не вистачає. Є проблема і з розподілом цих боєприпасів. Деякі окремі бригади, які намагаються забезпечити якісну бойову підготовку, змушені купувати за власні кошти та кошти волонтерів навіть патрони 5,45 мм та 7,62 мм, а також багато інших видів боєприпасів. Значна кількість військових частин змушені організувати своє власне виробництво боєприпасів за власні кошти та кошти волонтерів", - Юрій Бутусов.