Хіба не жах...

Німій, обдуреній, забитій,
Невже не встать тобі від ран?
москві та Речі Посполитій
Колись жбурнув тебе Богдан,
А потім хтів тобі Мазепа
Від серця щирого добра...
Його ж ти зрадила і степом
Пішла рабинею петра,
ХІБА НЕ ЖАХ: СВОЄЇ ЗБРОЇ
НЕ МАЄШ ТИ В ЦІ СКОРБНІ ДНІ...
У тебе так: два-три герої,
А решта велетні дурні.
У тебе так: все безголов‘я,
Що на багно кричить: «Блакить!»
Якби я міг, якби зумів я
Тебе Вкраїно, воскресить...

В. Сосюра