«…В купе зо мною молодий чоловічина сидить та все на мене
дивиться, а потім каже:
- Шпрехен зі дойч? ¹
А я йому: - Ні!
- Франсе? ²
А я йому: - Ні!
- Інгліш? ³
А я йому: - Ні!
Мовчить він.
Тоді я почав.
- А ви, кажу, по-українському, щоб на першу категорію,
можете?
- Ніх, - каже, - ферштейн ⁴.
- Тото ж.
А він почервонів - почервонів. А я йому.
- Що ви мені, кажу, дойч, франсе, інгліш… Перелякали,
думаєте. Та я з такої країни, що своєї рідної мови не знає, а ви мені: «інгліш»…».
¹
Чи розмовляєте ви по-німецьки?
² Французькою?
³ Англійською?
⁴ Перекручений німецький вислів: не розумію.
червень 1928 р.
Губенко Павло Михайлович.
В двадцяті роки двадцятого століття, коли в республіці
здійснювалася українізація управлінського апарату, службовці складали
спеціальні заліки. Їхнє вміння практично володіти українською мовою оцінювалося
категоріями.
Та я з такої
країни, що своєї рідної мови не знає, а ви мені: «інгліш». – Автор має на
увазі той факт, що в результаті тривалої русифікації, здійснюваної імперією,
значна кількість українського населення погано володіла рідною мовою.
Українську мову в Україні намагалися і намагаються знищити.
Нищення української мови триває не одне століття.
«…Нам забороняли всякі наукові твори, забороняли вести
свою культуру рідним словом. Забороняли привозити книжки з-за кордону (з
Галичини), а коли випадково у когось знаходили таку книжку, хоч би вона була
про чорний пар чи про домашню птицю, то за це часто цікавого гноїли по тюрмах,
або засилали до Сибіру… Забороняли продавати українські книжки навіть дозволені
цензурою; та й самі продавці , аби не вскочити в мороку та клопіт, зрікались
брати на продаж наших книжок…
Цензура шматувала наші книжки, крепко забороняла вживати
слів «УКРАЇНА», «українець», - виправляла їх завше на «Малороссія», «малороссъ»…
Не дозволяли нам прилюдно в публічному місці розмовляти рідною мовою, забороняли лекції, наші
вистави, наші концерти…
На святі одкриття пам’ятника І. Котляревському заборонили
привітання та промови рідною мовою…».
«Українська
культура»
Іван Огієнко,
приват-доцент Київського Університету.
А я що? Я нічо. Бажання нищити українську мову і нині
декого не покидає. То угорцям не подобається наша мова, то щось мають до розказу ті котрих розумом не
зрозуміти, бо у них особлива стать…
Бажаю всім українцям розмовляти рідною мовою! Поважайте
себе! Не какайте та не чтокайте…
СЛАВА УКРАЇНІ!
Немає коментарів:
Дописати коментар