Великодній ранок.

 

У чорні звої оксамиту
Ховала ніч останки зір.
Ударив дзвін – і нишком, скрито
Вона втекла в безодні гір.
 
Ударив дзвін – і зорі-перли
Посипались на небозвід,
Плакучі верби сльози втерли
Та й з усміхом глядять на світ.
 
- Що сталося? – питає море.
- Це свято свят, вершок чудес,-
Звіщає сонце, - щезло горе,
Пропала смерть! Христос Воскрес!
 
- Христос Воскрес! – озвались гори.
- Воістину! – гримить з небес,
Захвилювалися простори,
Закликали: «Воскрес,  воскрес!»
 
Збудились люди: сонце, радість…
Спросоння думають: «Невже ж?» -
- Мов ніч, злоба минула й зависть -
Звіщає дзвін: Христос Воскрес!
 
На вулицях юрби народу,
Святкова одіж, писанки…
Дівчат співучі хороводи
Виводять співи-гагілки.
 
Старенька церква оживає.
Блистить в іконах золота,
Вгорі непереможно сяє
Любов Воскреслого Христа.
 
ЄВГЕН КРИМЕНКО.