За кров, за знущання.

За кров, за знущання,

- Конання,

За муку й розпуку братів,

За грабіж, пожари

Ми кара,

Ми помста, відплата і гнів.

Без скарги, без слова

Готові

Іти ми у темряву й ад.

За честь України,

Родину,

За Божі закони і лад!

Забуті,прокляті,

- Багаті

Ми тільки ще щастям надій.

І все ми спалили,

Лиш силу

Ще любимо й заграву й бій.

Нам спокій незнаний,

Лиш рани,

- Не маємо хат,ні дружин.

Наш біль для отчизни,

А близни,

Щоб краще жив внук наш і син!

Погоні, - атаки,

Собаки,

Кругом нас ворожі тічні!

І гаркіт проклятий:

"Здаватись!"

- Ми в вічі їм виплюєм: "Ні!"

Володимир Янів

Мюнхен, червень-серпень 1947 року.