В тиху вечірню годину почали ми гутірку. От і Марія Іванівна виговорилась: «Ми тоже хахли, я с Херсонской губернії – хахлушка. Но ми цівілізіруємся. Так точно, как і ви цівілізіруєтєсь – внося в хату вєнскую мєбєль. Так і ми цівілізіруємся, чтоби хахламі нє бить».
«По-нашому це не цивілізація. В нас тих, хто цурається рідної мови і рідного народу, називаємо ренегатами, зрадниками», - кажу відверто.
Зачувши ці слова присутній при цьому мій «опікун» Цюцюк негайно викликав мене по «господарському ділі», та як не зачне моралізувати: «Хочете, може, на Сибір? Вважайте, добродійко, а то з дітьми лишуся!»
Я порскнула сміхом на цю турботу про мене і повернулася до хати, не озиваваючись більше до Єрмолаєвих. Відкинула мене від них відверта заява відступництва.
«По-нашому це не цивілізація. В нас тих, хто цурається рідної мови і рідного народу, називаємо ренегатами, зрадниками», - кажу відверто.
Зачувши ці слова присутній при цьому мій «опікун» Цюцюк негайно викликав мене по «господарському ділі», та як не зачне моралізувати: «Хочете, може, на Сибір? Вважайте, добродійко, а то з дітьми лишуся!»
Я порскнула сміхом на цю турботу про мене і повернулася до хати, не озиваваючись більше до Єрмолаєвих. Відкинула мене від них відверта заява відступництва.
Іванна Блажкевич, «СПОГАДИ».
Немає коментарів:
Дописати коментар