Турборежимна анекдотизація.

Можна зробити припущення, що в липні 2016 року провідний «кварталівський фіґляр» на догоду певним особам чи антиукраїнським, антидержавницьким елементам щоб заслужити їх прихильність, в Латвії процвенькав на цілий світ: «Що стосується кредитування, то Україна, якщо чесно, між нами, нагадує акторку з німецьких фільмів для дорослих. Тобто, готова прийняти в будь-якій кількості з будь-якого боку. Якщо вам не шкода».

Коментарів після такого порівняння було багато…

Викладач Києво-Могилянської бізнес-школи Валерій Пекар зокрема оцінив тоді знання теми діючими особами професійно, без емоцій: ««Кварталівці» пожартували на тему, в якій «нічого не розуміють»».

Згодом була відписка в Facebook на сторінці «жартівника». Хтось вважає цю відписку спробою виправдатися. Дарма. Звичайне блазнювання, кривляння на межі з хамством.

«Досить брати кредити, за які відповідати нашим дітям, онукам і тим, хто житиме після нас і нестиме відповідальність за всі ті гидкі справи, які робимо ми».

Також у відписці ні до чого не зобов’язуючі пустопорожні гасла. Ми любимо свою країну. Ми борці за свободу, свободу слова. Ми - квартал!  Ми - патріоти!

У відписці були згадані ті, котрим не до вподоби такі «борці за свободу» та «патріоти». Вони звичайно ж продажні, замовні, дрібні особи, котрих людьми не назвеш.

В квітні 2020 року Зеленський легітимний український президент-актор про підтримку та кредити МВФ сказав: …«Зараз ці гроші – як кров для організму людини».

Якщо зробити спробу об’єднати репризу 2020 року з репризою 2016 року отримаємо приблизно таке: «Зараз ці гроші – як кров для організму акторки з німецьких фільмів для дорослих. Готової приймати в будь-якій кількості з будь-якого боку»…

Як прошу я вас, не згадати так звані «плівки Гончарука». На яких особа, голосом схожим на голос голови першого уряду ЗЕ, повідомляє нам про те, що у Зеленського є дуже примітивне, в цьому сенсі просте розуміння економічних процесів, а в голові його туман...

А я що? Я нічо. Об’єднати репризи в одну мене підштовхнув анекдот з «чапаєвської обойми». Докладно не пам’ятаю, але зміст такий…

Замполіт дорікає бійцю, що його рівень не допустимий для «бійця чапаєвця». Ні читати, ні писати… То хоч усною народною творчістю займись.

- А як це? Що це таке товариш замполіт?

- Наприклад, загадки тобі подобаються? Знаєш якісь?

- Ні…

- Спробуй відгадати першу загадку. Далі буде простіше. Без вікон без дверей повна хата людей. Що це таке?

- Не знаю…

- Це огірок. Він без жодного отвору, а в ньому повно насінин… Давай ще одну спробу зробимо. Два кільця, два кінця, по середині цвяшок. Що це таке?

- Не знаю…

- Це ножиці… Все дуже просто. Ти подумай, а мені потрібно по справах.

Сидить в курилці, думає «боєць чапаєвець»… Ніяк не втямить, що об’єднує огірки, цвяшки, кільця, ножиці?

Прийшов в курилку ще один курець… Зав’язалася розмова.

- Ти чого такий сумний, задуманий?

- Над загадкою думаю… Не розумію…

- Що за загадка? Зараз ми її запросто…

- То дуже складна загадка. Не відгадаєш. Два кільця, два кінця, повна дупа огірків!

- Та то не загадка. То якась дурня.

- А замполіт казав, що це ножиці!