Якось-то буде!

З голоду й нужди вмирає мужик,

Крадіж, рабунки,  весь край – один крик.

Мати вбиває голодну дитину,

Батько кидає кохану родину,

В Росію, Молдавію тягнуть плачучії

На заробітки отарами люде…

Радьте, розумні! Рятуйте, маючії!

- Якось-то буде! Якось-то буде!

Поле мужицьке в жидівські йде руки,

Школи мужицькі не сіють науки,

Але незгоду й ненависть народну;

Слово правдиве і думку природну

Травлять газети, хорти мов летючії,

Право, сумління потоптані всюди…

Радьте, розумні! Рятуйте, маючії!

- Якось-то буде! Якось-то буде!

І. Франко, 1880 рік.

Вперше надруковано у книзі «З ВЕРШИН І НИЗИН», 1893 року.

Іван Франко був безмежно відданий справі трудящих. Переймався долею простого люду… Люду, котрий отарами тягнувся на заробітки… Бідкався долею покинутих родин заробітчан.

Дарма…

Всі ці недоречні турботи Івана Франка, через те що розум поета і вченого був запліднений ідеями соціалізму. Тому він міркував як темний хлоп…

Франко не знав того, що знають нині просвітлені олігархи скоробагатьки… Насправді отари люду котрі тягнуться на заробітки, покинуті родини, втрата державою найактивніших, працездатних молодих людей це нормально. Благо для нас всіх. Це прогрес. Найяскравіший прояв євроінтеграції…

А я що? Я нічо. «Трудова міграція з України є нормальним процесом інтеграції  в європейський ринок праці» – П. Порошенко.

На жаль зворотна міграція ніяка не спостерігається.