5 липня
1847 року в Орській кріпості стало на одного засланця більше. На заслання
прибув Тарас Шевченко, рядовий солдат Оренбурзького лінійного гарнізону.
Наприкінці 1845
року в Києві виникла перша українська таємна політична організація, так зване
братство Кирила і Мефодія. Членами братства були найвизначніші та найкращі
представники тодішньої України. Засновниками братства виступили Микола
Костомаров, Микола Гулак, Василь Білозерський, Пантелеймон Куліш, Опанас
Маркевич. Згодом членами братства стали й інші вихованці та співробітники
Київського та Харківського університетів.
У квітні 1846 року
до братства втупив Тарас Шевченко. Восени 1846 року, за даними слідства, до
братства входило 12 осіб.
Братство діяло до
кінця березня 1847 року. Весною цього ж року членів братства було арештовано
після доносу студента Київського університету Петрова. Без суду і слідства їх
розсаджено по таємних в’язницях і розіслано по далеких краях.
Тараса Шевченка
арештували в Києві 5 квітня 1847 року. При арешті у валізі Шевченка знайшли,
крім різних паперів, рукописи віршів. Губернатор ствердив, що вірші під
заголовком «Три літа» - бунтівничого та злочинного змісту.
17 квітня 1847 року
Тарас Шевченко був доставлений до Петербургу в третій відділ імператорської
канцелярії і посаджений в каземат. 21 квітня 1847 року відбувся перший допит.
Слідство не змогло довести причетність Тараса Шевченка до братства Кирила і
Мефодія, але він був визнаний винним за «власними окремими діями».
30 травня 1847 року
із каземату третього відділу 33-річного Тараса Шевченка відправили на військову
службу в Орську кріпость, з найсуворішою забороною писати і малювати.
В кінці квітня 1850
року Тараса Шевченка за порушення царського наказу про заборону писати й
малювати було заарештовано вдруге.
Командир Окремого
Оренбурзького корпусу видав наказ про переведення Шевченка до першого
батальйону в Новопетровське укріплення. Після піврічного ув’язнення поет прибув
до Новопетровського укріплення 17 жовтня 1850 року. Там він перебував сім
років.
У 1857 році,
завдяки наполегливим клопотанням впливових друзів, Тараса Шевченка звільнили із
заслання. Звільнення стало можливим тільки через два роки після смерті
імператора Миколи І… Розпорядження про звільнення Тараса Шевченка з солдатчини
надійшло в Новопетровське укріплення 21 липня 1857 року. В’їжджати до Москви та
Петербургу було заборонено.
Дозвіл на
проживання в Петербурзі Тарас Шевченко одержав весною 1858 року…
В листі Тараса
Шевченка редактору часопису «Народное чтение» Олександру Оболонському, який є,
з огляду на царську цензуру, журнальним, пом’якшеним варіантом автобіографії в
редакції П. Куліша, можливо є згадка про безповоротно втрачений час в засланні. Чому можливо?...
Бо в цій пом’якшеній, журнальній
автобіографії арешт і заслання «без суда и следствия» відсутні.
…«Краткая история
моей жизни, набросанная мною в этом не стройном рассказе в угождение вам, сказать
правду, обошлась мне дороже, чем я думал. Сколько лет потерянных! Сколько
цветов увядших! И что же я купил у судьбы своими усилиями – не погибнуть»?...
П. Куліша було
заслано в Тулу, але вже в 1850 році він повернувся до Петербурга.
М. Костомарову
після річного ув’язнення в Петропавловській фортеці було дозволено жити в
Саратові. На початку п’ятдесятих років він мав можливість їздити в Крим, а
згодом і за кордон.
А я що? Я нічо.
Вірші Тараса Шевченка для імперії українофобів були страшніші за нові таємні
політичні організації... Зрадники «петрови», донощики «петрови» завжди були в
надлишку. Тому поету заборонили писати. Шевченкова поезія мала величезний вплив
на українців. Заборонені вірші широко розходилися, а не заборонені були
протестом проти сучасного ладу, закликали до визвольної боротьби за волю і
самостійність України.
СЛАВА УКРАЇНІ!
Немає коментарів:
Дописати коментар