Опадають пожовклі листки на оголені пляжі,
опадають в калюжі і тонуть в холодній воді.
Ці сумні і розмиті дощами осінні пейзажі,
як буденне нещастя, котре не залишить слідів.
Не залишить слідів, а пройде, наче привид по місту.
І ніхто не помітить, що літо уже відійшло.
Лиш лайнеться двірник, підмітаючи зморене листя,
підгортаючи грубо у купи майбутнє тепло.
Але ні. Вже не зможе вогонь цей сумний обігріти
змерзлих вулиць долоні, застиглі дерева й кущі.
І горітиме листя. Це все, що лишилось - згоріти.
І одягнуть будинки з холодного диму плащі.
Та ніхто не помітить. Ми будемо йти тротуаром.
Нам все ніколи вийти з осінніх беззахисних міст.
Це, мабуть, за байдужість така нам придумана кара -
вічно йти по бульварах в осінній міський падолист.
Ігор Цабієнко.
Немає коментарів:
Дописати коментар