Радянсько-польську домовленість за рахунок України найкраще оцінив Володимир Кирилович Винниченко, перший голова Директорії УНР, записавши в щоденнику по гарячих слідах:
"Мир між найлівішими соціалістами (большевиками, совєтською росією, визволителями людськости) з одного боку та найправішими реакціонерами (польською чорносотенною шляхтою, урядом Падеровського) з другого - таки, здається реальний факт. Звідусіль ідуть підтвердження.
Помирилися в ім'я спільної мети: добити їхню історичну наймичку, яка захотіла стати в своїй хаті господинею.
А хату її розділити між собою. Вони цього й не ховають. Одверто пишуть про це. А весь світ байдуже дивиться на одвертий грабіж, на те, як душать людину серед білого дня і спокійно мовчить. Мовчать і соціалісти. А комуністи навіть радіють".
"Мир між найлівішими соціалістами (большевиками, совєтською росією, визволителями людськости) з одного боку та найправішими реакціонерами (польською чорносотенною шляхтою, урядом Падеровського) з другого - таки, здається реальний факт. Звідусіль ідуть підтвердження.
Помирилися в ім'я спільної мети: добити їхню історичну наймичку, яка захотіла стати в своїй хаті господинею.
А хату її розділити між собою. Вони цього й не ховають. Одверто пишуть про це. А весь світ байдуже дивиться на одвертий грабіж, на те, як душать людину серед білого дня і спокійно мовчить. Мовчать і соціалісти. А комуністи навіть радіють".
Немає коментарів:
Дописати коментар